РЕФОРМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВИХ РИЗИКІВ: УПРАВЛІННЯ ГРОМАДАМИ ПРИ РЕЛОКАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ, РУЙНУВАННЯХ, ДЕФІЦИТІ РЕСУРСІВ

Анотація

Повномасштабна збройна агресія проти України радикально змінила умови функціонування місцевого самоврядування: децентралізація з проєкту інституційної модернізації перетворилася на випробування стійкості, безперервності послуг і правової визначеності в громаді.

Стаття досліджує реформу місцевого самоврядування в середовищі безпекових ризиків, коли громади змушені одночасно управляти релокацією населення та внутрішнім переміщенням, реагувати на руйнування критичної й соціальної інфраструктури, діяти за умов дефіциту фінансів, кадрів і енергоресурсів. Доведено, що у воєнний час інститут місцевого самоврядування проявляє подвійну природу: він реалізує публічно-владні повноваження у сфері життєзабезпечення та безпеки, але водночас входить у приватно-правові відносини, пов’язані з управлінням комунальним майном, договірними механізмами відновлення, компенсаціями, житловими рішеннями для ВПО, обробкою персональних даних.

На підставі аналізу чинного законодавства України, узагальнення судових підходів щодо природи спорів з участю органів місцевого самоврядування та сучасних доктринальних джерел обґрунтовано концепцію «безпеково-адаптивної децентралізації» як моделі, що поєднує оперативність кризового управління з процесуальними гарантіями прав людини. Окремо виявлено проблеми нормативної фрагментарності у регулюванні відновлення територій та планувальних документів громад, на що вказує науковий аналіз правового забезпечення відбудови [1, с. 73-75].

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики: уточнення розмежування повноважень громад та військових адміністрацій, усунення колізій планів і програм відновлення, запровадження мінімальних процедурних стандартів для рішень, що обмежують приватні права, стандартизація партнерських і договірних інструментів відбудови, а також підзвітність цифрових рішень у сфері обліку і соціальної підтримки.