ПОЛІТИЧНА СУБ'ЄКТНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Анотація

Розглядається динаміка політичної суб’єктності громадських організацій у сучасному українському суспільстві в умовах повномасштабного російського вторгнення, прискореної євроінтеграції та формування інституцій повоєнного відновлення. Вихідною є  гіпотеза про якісний зсув у статусі громадських організацій – від допоміжних агентів до повноцінних суб’єктів державотворення, які беруть участь не лише в операційній, а й у нормативно-дискурсивній сферах: у формулюванні національної безпекової стратегії, впливі на законотворчий процес, конструюванні нових стандартів підзвітності влади та механізмів громадського контролю. Особливу увагу приділено концептуальному уточненню політичної суб’єктності як здатності громадської організації самостійно визначати свої політичні цілі, засоби дії, дискурсивну мову та етичні рамки участі в політичному процесі у протиставленні до практики її інструменталізації з боку державних, політичних та міжнародних структур.

Робиться аналіз чинного законодавства України, публічного дискурсу, кейсів стратегічного лобіювання й судового захистництва, а також даних Індексу впливу громадських організацій (IOI-2025), згідно з якими 34 % змін у законодавстві з 2022 р. мали пряме або опосередковане походження від громадських організацій – майже вдвічі більше, ніж у 2016–2021 рр. Зокрема, аналізуються ключові механізми впливу, а також критичні виклики, що супроводжують даний процес: бюрократизація, ризики кооптації, політизація волонтерства та випадки репресій. Підкреслюється необхідність поєднання формальних та неформальних форм участі для збереження критичного, автономного потенціалу громадянського суспільства.

 Стаття має як теоретичну, так і практичну цінність, а її результати можуть бути використані науковцями, державними установами, міжнародними партнерами та самими громадськими організаціями для вдосконалення інституційного середовища, підвищення ефективності взаємодії між владою та суспільством, а також вироблення стратегій запобігання деструктивній політичній суб’єктності.