ФОРМУВАННЯ «СТЕЖКИ ЗАЛЕЖНОСТІ» УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Анотація

Актуальність дослідження українського націоналізму зумовлена тим, що цей рух значною мірою впливає на державотворення в Україні. Але націоналістичні партії ніколи не очолювали процеси, які призводили до втілення їх ідей, ніколи не завойовували серця широкого загалу українців. Це було зумовлено широким спектром причин. Наша гіпотеза полягає в тому, що однією з них є ідеологічні постулати націоналізму, формування яких відбувалось історично.

Метою статті є аналіз ідеологічних засад українських націоналістичних партій та організацій, які діяли на теренах Наддніпрянської України на зламі ХІХ-ХХ ст.ст., зокрема на предмет їх відповідності реаліям суспільного розвитку

Становлення націоналізму в Україні відбувалось на етапі зрілого капіталізму, а також під впливом європейських ідеологічних течій. Капіталізм призвів до розвитку освіти, залучення широких мас до суспільно-політичного життя, «націоналізації» суспільних рухів. Водночас в Європі відбувається трансформація концепції нації від етнічної до політичної її моделі. Розвиток України гальмували залишки феодалізму. Соціальна структура була деформована.

Орієнтирами, які дозволили оцінити ідеологічні конструкти націоналістів, слугували ідеї провідних українських мислителів М. Драгоманова, М. Грушевського, Лесі Українки.

У статті проаналізовані ключові ідеї програмних документів «Братства тарасівців», Української народної партії, праць М. Міхновського щодо ролі націоналізму, мети діяльності цього руху, його стратегії й тактики. З’ясовано, що не усі ці ідеї відповідали завданням, які стояли перед суспільством. Акцентовано на суперечностях цих ідей з точки зору перспектив визвольної боротьби, зокрема між уявленнями про головну мету та етапами її досягнення тощо. Вони й сформували ту «стежку залежності», якою націоналізм крокував тривалий час й часом крокує й досі, що обмежує його політичний потенціал.