ФОРМУВАННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ КУРОРТНОЇ СИСТЕМИ ОДЕСИ Й ОДЕСЬКИХ ЛИМАНІВ У ХІХ–ХХ СТОЛІТТЯХ

Анотація

Досліджується процес становлення, розвитку та трансформації курортної системи Одеси й прилеглих до неї лиманів у ХІХ–ХХ століттях у широкому історико-культурному, медичному та містобудівному контексті. Обґрунтовано вирішальну роль природних чинників – Чорного моря та системи лиманів (Куяльницького, Хаджибейського, Сухого) – як унікальних лікувально-оздоровчих ресурсів, що зумовили формування Одеси як багатофункціонального бальнеологічного й кліматичного курорту. На основі архівних матеріалів, наукових праць лікарів, курортологів і природодослідників простежено еволюцію курортної інфраструктури від перших лиманно-грязелікарень і закладів теплих морських ванн ХІХ століття до розгалуженої мережі санаторіїв, будинків відпочинку, науково-дослідних і клінічних установ у радянський період.

Особливу увагу приділено просторовій організації курортів, формуванню транспортних зв’язків, розвитку дачної забудови, парків і рекреаційних зон, а також впливу благоустрою міста (водопровід, каналізація, трамвайне сполучення, електрифікація) на зростання популярності місцевих курортів. Розглянуто соціальний склад відвідувачів та зміну курортної аудиторії – від представників середніх верств населення до масового оздоровлення у ХХ столітті. Проаналізовано вплив воєнних подій, індустріалізації та державної політики на функціонування курортів, їхню спеціалізацію та відновлення у повоєнні роки.

Доведено, що поєднання природно-лікувального потенціалу, наукового підґрунтя, медичних інновацій і містобудівного розвитку забезпечило Одесі статус лікувального місця державного значення та сприяло формуванню цілісного курортного регіону Північного Причорномор’я. Історичний досвід розвитку одеських курортів розглядається як важливий ресурс для сучасного осмислення й збереження курортної спадщини та сталого використання природних лікувальних факторів.