ВІЙНА В ЕПОХУ ПОСТПРАВДИ ТА ПОСТПРАВДА В ЕПОХУ ВІЙНИ

Анотація

Докорінною відмінністю війни сучасного формату від війни минулих поколінь є її інформаційна складова та так званий «гібридний» характер – залучення до потреб перемоги розлогого діапазону засобів, від взаємодії яких залежать перспективи перемоги у війні. Одна з ключових позицій серед такого діапазону засобів належить інформаційному впливу загалом і інструменту постправди зокрема й насамперед. Постправда створює умови для забезпечення перемоги на рівні свідомості, а цільовою аудиторією може бути як суспільна свідомість своєї країни, так і країни, що має статус ворога під час війни. Специфічні особливості цільових аудиторій утворюють перший блок труднощів застосування інструментарію пост правди.

Другий проблемний блок пов’язаний із тим, що постправда є інструментом, який, як і кожен інструмент, не може використовувати сам себе: його використовує певний індивідуальний чи колективний суб’єкт, який може переслідувати найрізноманітнішу мету. Звичайно, на рівні ритуальних меморандумів мета завжди позиціонується як така, що спрямована на захист національних інтересів, забезпечення консолідації суспільства, дотримання демократичних норм і процедур тощо. Насправді ж мета може не збігатися із маніфестованими пріоритетами: вона може переслідувати індивідуальні чи корпоративні інтереси, які в можуть дисонувати із національними інтересами чи навіть є їх несумісними антиподами.

Третій проблемний кейс пов’язаний із кваліфікаційним рівнем, компетентністю суб’єктів, які вдаються до послуг інструментарію постправди. Йдеться про те, що навіть за умов щирого бажання забезпечити захист національних інтересів неефективне використання умов постправди може призвести до наслідків, які є діаметрально протилежними меті.