ВНУТРІШНЯ МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В РЕГІОНАХ

Анотація

Проблема відтоку досвідчених та кваліфікованих кадрів із одних регіонів та переселенням в інші регіони виступає однією з найгостріших для України та потребує комплексного вирішення, оскільки поглиблює регіональні диспропорції у розвитку, знижує інноваційний потенціал та уповільнює економічне зростання. Одним із інструментів, який може вплинути на цю тенденцію, виступає соціальне житло, яке є частиною житлової політики України та дозволяє створити необхідні умови для проживання та забезпечення робочими місцями досвідчених фахівців в процесі відновлення країни та потребує належної підтримки з боку держави.

Війна росії проти України спричинила не лише значні територіальні втрати та руйнування інфраструктури, але й завдала непоправної шкоди інтелектуального капіталу країни. Масштабна вимушена міграція українців за кордон та всередині країни призвела до дефіциту висококваліфікованих кадрів на внутрішньому ринку праці, та має тривалі негативні наслідки для економічного розвитку країни.

Стаття присвячена аналізу регіональних диспропорцій внутрішньої міграції інтелектуального капіталу та житлової політики, частиною якої є забезпеченням внутрішніх переселенців соціальним житлом, як інструменту подолання проблем зруйнованого та пошкодженого житла та збереження високоосвіченого населення всередині країни. Автори визначають вплив держави та людиноорієнтованої житлової політики на збереження й формування інноваційного клімату регіонів.

В результаті дослідження проаналізовано досвід оренди соціального житла та основних принципів його формування. Зокрема, увагу приділено механізму підтримки людського капіталу через регіональні та територіальні можливості громад, оскільки держава не має в повному обсязі можливостей створити та забезпечити житлом всіх осіб, що вимушені мігрувати в інші регіони. Зазначено, що надання можливості оренди якісного соціального житла сприяє вирішенню внутрішнього переміщення населення залишитися в регіоні та розвивати його інноваційний потенціал. Підкреслена важливість соціального житла як ефективного інструменту вирішення проблеми регіональних диспропорцій населення та задля збереження та формування інвестиційно-інноваційного клімату.

Визначені основні фактори щодо вибору місця проживання та запропоновані механізми соціального житла як інструменту збереження та розвитку інтелектуального капіталу. Висновки статті підкреслюють причини та мотиви регіональних диспропорцій внаслідок внутрішньої міграції інтелектуального капіталу та пропонують підходи щодо зміни принципів соціального житла як інструменту збереження та розвитку інноваційного клімату регіонів в умовах післявоєнної відбудови.