ПОСИЛЕННЯ СТІЙКОСТІ ДО ЗМІН КЛІМАТУ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В СЕРЕДМІСТІ СУЧАСНИХ МІСТ ЗАСОБАМИ ЛАНДШАФТНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Анотація

Дослідження актуалізує питання пом’якшення наслідків змін клімату та посилення стійкості об’єктів культурної спадщини з урахуванням специфіки ландшафтної організації буферних зон, які виконують не лише функцію їх охорони в середмісті сучасних міст, а й функціонують як громадські простори. Метою дослідження є виявлення загроз змін клімату для об’єктів культурної спадщини та обґрунтування ефективності методів ландшафтної організації їх буферних зон заради посилення стійкості цих об’єктів. У дослідженні використано системний підхід, методи узагальнення та аналогій, емпіричного та порівняльного аналізу. В ході дослідження було виявлено специфіку функціонування «діяльної поверхні» міста та його позаміських територій, яку зумовлено «двофазним механізмом» формування «міських теплових островів» (напрям теплових потоків залежить від розташування в просторі підстилаючих поверхонь із контрастом температур та часу доби – вранці/вдень чи ввечері/вночі). Систематизовано та узагальнено результати досліджень щодо дистанційного зондування поверхні Землі та супутникового моніторингу теплового середовища міст; виокремлено фактори та умови виникнення «міських островів тепла» над містами в зонах із помірним кліматом (Бірмінгем, Брно, Будапешт, Бухарест, Варшава, Київ, Прага) та «міських островів прохолоди» над містами в зонах із жарким та посушливим кліматом (Абу-Дабі, Акра, Ель-Кувейт, Каїр, Касабланка, Сінгапур, Шанхай). Результати досліджень «теплової поведінки» міських поверхонь вказують на те, що формування «оаз прохолоди» влітку заподіяно тривалим затіненням «міських каньйонів» в пустелі та охолоджуючим ефектом міського (за рахунок затінення, озеленення та обводнення території) та природнього бризу в прибережній зоні. За аналогією із формуванням оаз прохолоди в пустелі, ландшафтними засобами посилення стійкості до змін клімату об’єктів культурної спадщини (як і громадських просторів) в період літнього перегріву сучасних міст, може стати додаткове «мобільне» та «стаціонарне» озеленення та обводнення міських поверхонь, на кшталт, «Квіткових килимів Брюсселя», інколи навіть з фонтанами; «синьо-зелених» дахів Амстердаму, «The Vertical Garden» Парижу й Мадриду, «зелених фасадів» Києва. Практичною цінністю дослідження є можливість врахування його результатів при опрацюванні науково обґрунтованих адаптивно-регулюючих програм щодо пом’якшення наслідків змін клімату та посилення стійкості об’єктів культурної спадщини.