ЕТНОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ РЕФОРМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

В дослідженні розглянуто етнонаціональні аспекти реалізації адміністративно-територіальної реформи та процесу децентралізації в Україні. Визначено сутність етнонаціональної політики, її спрямованість та мета. Проаналізовано нормативно-правову базу в контексті впровадження державної етнонаціональної політики в процес формування об’єднаних територіальних громад у місцях компактного проживання національних меншин. При розробці та реалізації етнонаціональної політики не лише на державному, а й регіональному і місцевому рівнях потрібно враховувати історичні, етнічні, географічні, економічні, національно-культурні, релігійні, демографічні, міграційні особливості, а в деяких випадках і міжнародні відносини та зв’язки з суміжними державами. Останні можуть при цьому коливатись від конструктивного транскордонного співробітництва до загрози ескалації сепаратизму та іредентизму. Все це суттєво впливає на практичну діяльність органів публічної влади, створює для національних меншин реальну можливість реалізувати свої права в економічному, освітньому, культурному просторі та приймати активну участь у державотворчих процесах, уникаючи при цьому деструктивних етнополітичних процесів і явищ, що є умовою гармонізації міжетнічних відносин у державі. Для багатонаціональної держави головним завданням етнонаціональної політики є збереження балансу інтересів національних і етнічних груп з інтересами держави та кожного громадянина. Етнонаціональна політика, як складова внутрішньої політики забезпечує стабільність країни та попереджає виникнення проявів націоналізму та сепаратизму. В Україні наявні основні чинники розвитку регіоналізму, що мають свій етнополітичний контекст. На місцевому та регіональному рівнях присутні ідеї унікальності (громади, району, регіону), прагнення зберегти історичну та культурну спадщину. Серед регіональних спільнот відчутно виражено самоусвідомлення регіональної приналежності. На цьому тлі актуальне етнополітичне законодавство містить в собі проблемні питання, що потребують вирішення. Так, права національних меншин не визначені як індивідуальні чи колективні, а, звідсіля незрозуміло, чи може об’єднана територіальна громада виступати суб’єктом етнополітичних відносин? В законодавстві згадується термін «корінні народи». У той же час, мова йде лише про права «осіб, які належать до національних меншин». Також, в умовах децентралізації гостро постає проблема підготовки управлінських та інших кадрів для регіональних органів місцевого самоврядування з кола національних меншин.