СПЕЦИФІКА КИТАЙСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ВІЙНИ ТА МИРУ

Анотація

Одним з найбільших соціокультурних викликів сучасності, дедалі частіше, визнають Китай (КНР). Китайська політична, товарна та демографічна експансія своїм поселенням викликають передбачуване занепокоєння особливо на тлі відносно войовничої риторики сучасного керівництва цієї країни. Постає питання про можливу військову експансію Китайської народної армії. 

Політичною проблемою війни для КНР є “абсолютна, теократична влада однієї особи” та відсутність реального збалансованого поділу влади. В сучасному Китаї монопольну владу за собою зберігає комуністична партія. Успішне фінансово – економічне зростання останніх десятиліть відбувається на іншому не комуністичному базисі. Для подальшого економічного та соціального розвитку та запобіганню можливої військової ескалації потрібні демократичні по своїй суті радикальні реформи. 

Війна чи то військове поневолення інших народів з метою збагачення не були пріоритетними в традиційному китайському суспільстві. При всій могутності імператорської армії маємо не так багато історичних даних щодо зовнішньої військової експансії. Джерелом багатства в Китаї завжди були внутрішні продуктивні сили – плодюча земля і люди, яких армія мала захищати. 

На становлення китайської політичної системи та військової стратегії мали значний вплив різні вчення епохи «ста шкіл»: конфуціанство (наявність моральної ієрархії, важливості ритуалів), легістів (важливості страху покарань), даосів (принцип недіяння), вчення «інь-ян» (наявності п’яти стихій) та інші універсальні концепції китайської філософської думки.