Просторовий розвиток

НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНТЕРГАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ЖИТЛОВІ КОМПЛЕКСИ

Максим Булкін — 2025-09-24

Сучасні підходи до проєктування житлового середовища передбачають інтеграцію закладів початкової освіти безпосередньо у структуру житлових комплексів. Такий підхід набуває особливої актуальності в умовах щільної міської забудови, де спостерігається дефіцит вільних земельних ресурсів [1]. Інтегроване планування дозволяє раціонально використовувати простір, підвищити функціональність забудови та забезпечити мешканців доступною соціальною інфраструктурою без потреби додаткового розширення території. Це сприяє формуванню комфортного та сталого міського середовища, орієнтованого на потреби сімей з дітьми та розвиток локальних громад.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ ПІДПРИЄМСТВ З ВИГОТОВЛЕННЯ ПАЛИВНИХ ПЕЛЕТ ТА БРИКЕТІВ

Анатолій Лепешко — 2025-09-24

Розглядається універсальна планувальна модель для методу функціонально-планувальної організації виробничих територій за технологічною формою для заводу з виготовлення паливних пелетів та брикетів. Суть цього методу та планувальної моделі полягає у створенні можливості для гнучкішого планувального рішення з метою зміни виробничих обсягів. Така потреба може виникати за умов мінливих економічних обставин, а також на початкових стадіях розвитку діяльності, коли стабільна перспективність є важкопрогнозованою.

Стаття орієнтована на спеціальність «Архітектура та містобудування», а саме, на організацію виробничих територій. Вид економічної діяльності, для якого проводиться аналіз з пропонованою організацією території за КВЕД — 16.29 «Виробництво інших виробів з деревини».

Основні результати дослідження викладені у графічному зображенні, на якому схематично згруповано об’єкти виробничої діяльності з наданням короткої характеристики кожної частини території. Також застосовано методи структурування об’єктів виробничої діяльності, визначаючи основне виробниче ядро, допоміжне ядро та обслуговуюче середовище.

ПРИНЦИПИ ЗОВНІШНЬОГО ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ФАСАДІВ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ

Олександра Намчук — 2025-09-24

Зовнішнє штучне освітлення фасадів пам’яток архітектури є важливим елементом збереження та популяризації культурної спадщини. Правильно організоване освітлення сприяє посиленню естетичної цінності об’єкта, покращенню його сприйняття у вечірній та нічний час, а також інтеграції пам’ятки у сучасне міське середовище. У статті розглянуто основні принципи зовнішнього освітлення пам’яток архітектури, включаючи збереження автентичності, адаптацію світлових рішень до архітектурних особливостей, застосування енергоефективних технологій та розробку динамічних сценаріїв освітлення. Особливу увагу приділено впливу освітлення на фізичний стан матеріалів пам’яток, що вимагає використання спеціальних технічних рішень для мінімізації негативного впливу теплового та ультрафіолетового випромінювання. Окремо проаналізовано світові приклади реалізації ефективного освітлення історичних споруд, зокрема Собору Паризької Богоматері у Франції, Колізею в Італії та Бранденбурзьких воріт у Німеччині. Також розглянуто успішні українські проекти — освітлення Софійського собору в Києві, Будинку з химерами та Потьомкінських сходів в Одесі, де застосовано інноваційні методи проектування освітлення з урахуванням вимог до збереження культурної спадщини. Висвітлюються тенденції розвитку зовнішнього архітектурного освітлення, включаючи впровадження інтелектуальних систем управління світлом, інтеграцію освітлення у туристичну та навігаційну інфраструктуру міст. Також підкреслюється необхідність міждисциплінарного підходу, що об’єднує архітекторів, інженерів, істориків та фахівців із збереження пам’яток. У підсумку наголошується, що професійно організоване освітлення є не лише засобом естетизації міського простору, а й важливим фактором у справі охорони та популяризації національної культурної спадщини.

ПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ ГРОМАДСЬКИХ ПІДЗЕМНИХ ОБ’ЄКТІВ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Олена Олійник — 2025-09-24

Ця стаття присвячена просторовому аналізу громадських просторів обєктів підземної архітектури з урахуванням принципів сталого розвитку. У багатьох країнах світу зростає інтерес до підземного будівництва, як оптимального рішення для підвищення ефективності міської інфраструктури. Крім того, це дозволяє збільшити обмежений простір у містах, дає змогу розвивати громадські простори, а також сприяє вирішенню проблем забруднення повітря та ґрунтових вод. У контексті поточної воєнної ситуації в Україні зростає інтерес до адаптації існуючих підземних просторів, зокрема тих, що пов’язані з міським транспортом, для освітніх, культурних, комерційних і туристичних цілей. У цій статті представлено просторовий аналіз вибраних підземних міських структур як альтернативного рішення в міському дизайні, з особливим акцентом на їх просторову конфігурацію та функцію в контексті цілей сталого розвитку. Просторовий синтаксис був використаний для розуміння композиційної структури підземних об’єктів і виявлення зв’язків між просторами, з урахуванням руху користувачів. Просторовий аналіз обраних підземних об’єктів доводить, що стаціонарні та транзитні зони мають знаходитись у відповідному балансі. Обговорюється також використання підземних міських структур для культурно-освітніх функцій на основі засад сталого розвитку, таких як ефективне використання ресурсів, повторне використання матеріалів і будівництва, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та покращення якості життя людей.

КОНЦЕПЦІЯ “GENIUS LOCI” К. НОРБЕРГА-ШУЛЬЦА

Галина Осиченко — 2025-09-24

Вивчаються генеза та основні положення концепції «genius loci» К. Норберг-Шульца. На підставі порівняльного аналізу культурної традиції ХVІІІ, ХІХ століть та феноменологічної архітектури виокремлено інваріантні характеристики «місця» та виявлено тенденції розвитку концепції genius loci у ХХ столітті.

ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСОБЛИВОСТІ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ 3D-ДРУКУ У БУДІВНИЦТВІ

Владислав Бабін — 2025-09-24

Розглянуто сучасні тенденції застосування технології 3D-друку в будівельній галузі, яка стрімко розвивається як у наукових дослідженнях, так і в практичній площині. Проведено комплексний аналіз технологічного процесу 3D-друку, що охоплює ключові етапи: створення цифрової інформаційної моделі, геодезичну підготовку будівельного майданчика, налаштування обладнання та безпосереднє зведення конструкцій шляхом пошарового екструдування будівельної суміші.

Окрему увагу приділено необхідності високоточного позиціювання та попереднього створення геодезичної основи, що забезпечує сумісність параметрів моделі з реальними умовами місцевості. Показано значення топографічної зйомки, 3D-сканування основи та встановлення реперних точок для забезпечення точності друку на всіх етапах.

Розглянуто розробку складів бетонних сумішей, адаптованих до умов тривимірного друку, з урахуванням їх реологічних характеристик, часу тужавлення, швидкості тверднення та адгезії між шарами. Проаналізовано конструктивні обмеження технології, пов’язані з геометрією друку, потребою в підтримувальних елементах, обмеженнями у висоті споруд і важливістю точного контролю параметрів процесу.

Окремий розділ присвячено застосуванню штучного інтелекту для автоматизації ключових операцій - від параметричного проєктування та управління рухом друкувальної головки до контролю якості зведених елементів у реальному часі.

Здійснено порівняльну оцінку переваг і недоліків 3D-будівництва відносно традиційних методів із урахуванням економічних, екологічних та соціальних факторів. Окреслено перспективи подальшого розвитку технології, включаючи її потенціал у складних умовах експлуатації або на позаземних об’єктах.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАПРЯМІВ І МОДЕЛЕЙ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ У БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ, ТЕХНОЛОГІЧНІЙ, ПРОДУКТОВІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНІЙ ОРІЄНТАЦІЇ

Анатолій Боштан — 2025-09-24

Сучасна будівельна галузь розвивається в умовах глобальної нестабільності, що супроводжується високим рівнем конкуренції, коливаннями інвестиційних потоків, технологічними змінами та регіональною нерівномірністю розвитку. За таких обставин диверсифікація стає ключовим інструментом забезпечення стійкості та конкурентоспроможності будівельних підприємств. Її основними напрямами виступають інвестиційна, технологічна, продуктова та регіональна орієнтації. Інвестиційна диверсифікація дозволяє зменшити залежність від окремих фінансових джерел та забезпечити гнучкість у виборі інвестиційних стратегій. Технологічна диверсифікація передбачає впровадження новітніх матеріалів, методів проектування та автоматизації процесів, що формує конкурентні переваги й знижує виробничі ризики. Продуктова диверсифікація спрямована на розширення спектра будівельних продуктів та послуг, що задовольняють змінні потреби ринку й сприяють підвищенню стійкості компанії у кризових умовах. Регіональна диверсифікація дає змогу підприємствам виходити на нові територіальні ринки, балансувати вплив локальних ризиків та зміцнювати економічні позиції у різних просторових середовищах.

ЧАСОВО-ПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ЗАТРИМОК ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ НА ВУЛИЧНО-ДОРОЖНІЙ МЕРЕЖІ МІСТ

Ганна Васильєва — 2025-09-24

Представлено результати дослідження багаторівневої структури затримок міського пасажирського транспорту на вулично-дорожній мережі великих міст та окреслено підходи до їх зменшення на основі сучасних цифрових технологій. Проаналізовано еволюцію наукових поглядів на міські транспортні потоки – від описових статистичних моделей і класичних графових підходів до мікросимуляцій та методів машинного навчання, що забезпечують оперативну оцінку й прогнозування затримок. Проведено порівняльний огляд світових методик HCM, TRANSYT, мікросимуляційних інструментів і рішень на основі великих даних, визначено їх переваги, обмеження та оптимальні сфери застосування для задач міського пасажирського транспорту. На базі даних GPS-моніторингу, дорожніх детекторів і мобільних сервісів здійснено аналітичну оцінку та верифікацію часово-просторових профілів затримок, сформовано карти «гарячих точок», виокремлено сезонно-добові закономірності та головні причини перевантажень – від недостатньої пропускної здатності окремих ділянок і неефективних світлофорних циклів до впливу погодних умов та інцидентів. Запропоновано концепцію системи моніторингу затримок у реальному часі, що інтегрує багатоканальний збір даних, потокову обробку та алгоритми машинного навчання для миттєвого виявлення й прогнозу порушень руху. Обґрунтовано механізми впровадження «розумної» мобільності через поєднання цієї системи з міськими цифровими платформами – інтелектуальним керуванням світлофорами, електронними квитковими сервісами, геоінформаційними порталами та сервісами Mobility as a Service. Практичне значення роботи полягає у створенні передумов для оперативного диспетчерського управління, скорочення затримок, підвищення регулярності перевезень і зниження екологічного навантаження. Перспективи подальших досліджень охоплюють розроблення адаптивних прогнозних моделей на базі штучного інтелекту, інтеграцію з системами автономного та мікротранспорту, а також уніфікацію відкритих стандартів обміну даними між операторами міської мобільності.

АНАЛІЗ КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ ВОДОНАПІРНИХ БАШТ ЗАКАРПАТТЯ: СТАН, НАДІЙНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Йолана Голик — 2025-09-24

В сучасних умовах збереження інженерних споруд, зокрема водонапірних башт, є одним із важливих стратегічних напрямів розвитку сучасних населених пунктів та засобом збереження історичної ідентичності територій. Такі споруди, незалежно від їхнього первинного функціонального призначення, конструктивних особливостей та архітектурної виразності, є матеріальними свідками інженерного розвитку минулого, зберігають дух часу і формують унікальну атмосферу сучасних поселень.

Реконструкція та використання водонапірних башт в умовах нашого сучасного життя є важливою складовою концепції сталого розвитку. Серед завдань такого підходу — створення відкритого, доступного і екологічно збалансованого середовища. Використання потенціалу цих споруд у процесі модернізації або переосмислення їх функцій збагачує архітектурне і соціальне середовище, сприяє формуванню неповторного образу міста чи села, поєднуючи інженерну спадщину з сучасними потребами поселень.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МУЛЬТИАГЕНТНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ З АКЦЕНТОМ НА МІЖДИСЦИПЛІНАРНУ ІНТЕГРАЦІЮ ТА ПОВЕДІНКОВУ СКЛАДОВУ

Сергій Данілов — 2025-09-24

Сучасні умови розвитку будівельної галузі та суміжних сфер вимагають пошуку нових методів управління трудовими ресурсами, що забезпечують стійкість, ефективність та адаптивність систем до непередбачуваних викликів. Традиційні моделі управління персоналом часто не здатні врахувати комплексність взаємодії між різними суб’єктами трудових відносин, особливо в умовах цифровізації та глобалізації. Одним із перспективних напрямів у цьому контексті є застосування мультиагентного моделювання, яке дозволяє створювати динамічні симуляції поведінки агентів – окремих працівників, підрозділів, менеджерів або організацій. Це моделювання інтегрує економічні, соціальні, психологічні та технічні аспекти функціонування трудових ресурсів, формуючи міждисциплінарний підхід до аналізу та прогнозування процесів. Використання мультиагентних систем відкриває можливість глибшого розуміння поведінкових факторів: рівня мотивації, комунікацій, колективної динаміки та реакції на управлінські рішення.

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ТА ІНДИКАТОРІВ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Дмитро Зяхор — 2025-09-24

У сучасних умовах соціально-економічних трансформацій питання визначення критеріїв та індикаторів ефективності реалізації будівельно-інвестиційних проєктів набуває особливої актуальності. Будівельний сектор характеризується високою капіталомісткістю, довготривалими інвестиційними циклами, багатофакторністю впливу зовнішніх і внутрішніх ризиків. Тому традиційні підходи до оцінювання, що орієнтовані переважно на фінансово-економічні показники, поступово втрачають універсальність і потребують адаптації до нових умов. В сучасному інвестиційно-будівельному середовищі ефективність має розглядатися як комплексна категорія, що охоплює фінансову віддачу, соціальний вплив, екологічну стійкість, рівень ризикованості, швидкість реалізації, інноваційність і цифрову інтегрованість. У статті доводиться, що визначення критеріїв ефективності є не лише техніко-економічним завданням, а й стратегічним процесом, що формує основу для управління ресурсами, мінімізації ризиків і досягнення сталого розвитку. Особлива увага приділена розробці індикаторів, які дозволяють кількісно оцінювати результативність проєкту та зіставляти її із заданими стратегічними орієнтирами. Зроблено акцент на важливості інтеграції сучасних цифрових технологій – BIM, ERP, Big Data, аналітичних панелей управління – у процес оцінювання ефективності, що забезпечує прозорість, точність і своєчасність прийняття рішень.

АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ ВИТОКІВ МІСТА ОДЕСА ТА ЙОГО МІСТОБУДІВНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

Олександр Куліков — 2025-09-24

Метою даного дослідження є вивчення окремих історичних аспектів розвитку міста Одеси, його містобудівних планів, розроблених наприкінці XVIII – початку XIX століть, аналіз культурних зв’язків міста із стародавніми поселеннями, що допоможе глибше зрозуміти значення Одеси, її історії, культурного та архітектурного спадку для людства. У 2023 році історичний центр міста Одеси був включений до реєстру об’єктів всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО і став новим об’єктом, що репрезентує Україну у всесвітній колекції унікальних витворів і досягнень людства. Зважаючи на високу значимість рішення про визнання історичного центру Одеси об’єктом міжнародної охорони, важливим завданням для України та міжнародної спільноти є збереження його унікального середовища від фізичного та культурного знищення, яке розпочалося російською федерацією у 2022 році внаслідок збройної агресії.

В межах вивчення окремих аспектів історії розвитку міста в статті досліджуються передумови його створення, аналізується так званий «грецький слід», якій можна помітити в багатьох атрибутах міста, згадуються головні історичні фігури, у тому числі архітектори та інженери, які зробили важливий внесок у створення та розвиток міста, його планування, аналізуються особливості містобудівної моделі Одеси, яка була використана для побудови міського середовища. В статті додатково здійснюється аналіз підходів до міської забудови деяких грецьких ранніх поселень (V ст.до н.е. – IV ст. до н.е.), проводиться порівняльний аналіз їх містобудівних планів з аналогічними планами Одеси.

Зазначений аналіз дозволить підкреслити приналежність міста Одеси до важливої частини культурної спадщини світу, виявити архітектурний зв'язок який існує між античними грецькими містами, містами Європи, Азії та Південної Америки із молодим у історичному сенсі містом Одеса, внаслідок чого історія цієї частини України обґрунтовано розглядатиметься як невід’ємна частина культурного надбання усього людства.

ПІДХОДИ ДО ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТАХ

Олексій Молодько — 2025-09-24

Будівельно-інвестиційні проекти завжди відзначалися високим рівнем складності, що зумовлено масштабами фінансових вкладень, довготривалістю інвестиційних циклів, а також значною кількістю зацікавлених сторін. В умовах сучасної економіки додаткові виклики породжуються факторами глобалізації, цифровізації, нестабільності ринків і зростанням конкуренції. Тому оптимізація організаційно-управлінських рішень у будівельно-інвестиційних проектах набуває особливого значення як інструмент забезпечення ефективності, стійкості та конкурентоспроможності підприємств галузі. Організаційно-управлінські рішення формують основу для визначення структури управління проектом, розподілу відповідальності між учасниками, вибору методів координації процесів і встановлення системи контролю. Традиційні підходи, які спираються на адміністративно-командні методи, в сучасних умовах втрачають ефективність, оскільки не враховують змінності зовнішнього середовища та складність цифрових технологій. Відтак, ключовим завданням стає пошук шляхів оптимізації управління з урахуванням принципів гнучкості, адаптивності та системності.

ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Іван Перегінець — 2025-09-24

Досліджено комплекс інституційних та поведінкових аспектів, що впливають на підвищення енергоефективності в процесах будівельного виробництва. На основі системного аналізу сучасних наукових джерел, практик європейських країн та результатів авторського контент-аналізу інтерв’ю з представниками українських будівельних компаній, виявлено ключові бар’єри та драйвери впровадження енергоефективних рішень на будівельних майданчиках. З’ясовано, що, незважаючи на наявність технічних рішень і потенціал зменшення енергоспоживання в процесі виконання будівельно-монтажних робіт, вітчизняна практика характеризується низьким рівнем інституційного закріплення енергозбереження, обмеженою мотивацією учасників будівництва, нестачею внутрішніх стандартів і контролю. Особливу увагу приділено аналізу поведінкових моделей учасників будівельного процесу, включно з майстрами, інженерами та керівниками проектів. Виявлено значний вплив корпоративної культури, лідерства та соціальних практик (наприклад, внутрішніх змагань за зниження енергоспоживання) на рівень ефективності. Встановлено, що інституційна підтримка з боку керівництва, наявність енергетичних чеклистів, систем обліку та відстеження споживання енергії, а також внутрішня прозорість і конкуренція можуть стати ефективними механізмами підвищення енергоефективності будівельного виробництва. У статті запропоновано класифікацію типових бар’єрів (фінансових, інформаційних, організаційних, нормативних, технологічних) та драйверів (лідерство, внутрішня мотивація, підтримка замовників, участь у програмах сертифікації), що мають бути враховані при проектуванні політики сталого будівництва. Розроблено практичні рекомендації щодо інтеграції енергоефективності в системи управління будівельним виробництвом в Україні, зокрема через створення внутрішніх процедур енергомоніторингу, навчальні програми для працівників, цифрові шаблони та бази даних, посилення тендерних вимог, а також стимулювання культури відповідального енергоспоживання. Таким чином, у статті обґрунтовано, що саме поєднання інституційних змін і трансформації поведінкових практик є критично важливим для забезпечення енергетичної ефективності на всіх етапах будівельного процесу в умовах переходу до кліматично нейтрального будівництва.

ФОРМУВАННЯ ПАРАДИГМАЛЬНОГО АПАРАТУ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПРОЄКТУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ СТРУКТУРНИХ, ПРОЦЕСНИХ І РОЛЬОВИХ КОМПОНЕНТІВ

Юрій Цимбалістий — 2025-09-24

Сучасні умови розвитку підприємств, особливо у висококонкурентних та динамічних галузях, зумовлюють потребу у створенні нового парадигмального апарату організаційного проєктування, який поєднує структурні, процесні й рольові компоненти. Традиційні моделі організаційних структур здебільшого орієнтовані на ієрархічні відносини та адміністративний контроль, однак вони не відображають складності та динаміки сучасних організаційних систем. У цифрову епоху, де зростає значення гнучкості, інноваційності та багаторівневої координації, ключовим стає пошук нових концептуальних підходів до організаційного проєктування.

Парадигмальний апарат організаційного проєктування розглядається як інтегрована система понять, принципів і моделей, що дозволяє враховувати три взаємопов’язані компоненти. Структурний компонент визначає архітектоніку організації, її підсистеми та канали взаємодії. Процесний компонент охоплює управління бізнес-процесами, потоками ресурсів і механізмами координації. Рольовий компонент відображає взаємодію учасників, їх функції, зони відповідальності та вплив на прийняття рішень. Їх поєднання створює умови для формування організаційних моделей, здатних реагувати на зовнішні зміни та забезпечувати стратегічну стійкість підприємства.

АНАЛІЗ КОЛИВАНЬ (ВІБРАЦІЇ) КОНСТРУКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВАНТАЖОПІДЙОМНИХ МЕХАНІЗМІВ І МАШИН

Юрій Човнюк — 2025-09-24

Переміщення вантажу вантажопідйомними механізмами і машинами, які використовуються у містобудуванні, наприклад, мостовими кранами (МК) з нежорсткими канатними підвісами вантажу викликає маятникові коливання вантажу, у котрих присутня некерована компонента. Коливання суттєво збільшують тривалість циклу таких МК, знижують продуктивність та безпеку робіт. Зростає небезпека зштовхування вантажу з об’єктами, присутніми у зоні переміщень, при цьому імовірними є псування/руйнування вантажу, інших об’єктів і самого МК. У зв’язку з цим доцільно повністю придушити некеровані компоненти маятникових коливань вантажу як при його переміщенні, так і при досягненні вантажем цільової точки. Особливо це актуально при переміщенні небезпечних вантажів: ємностей з рідкими матеріалами (типу смоли), горючими рідинами та ін.

При роботі МК та інших типів будівельних/вантажопідйомних кранів внаслідок розгойдування вантажу на канаті виникають значні динамічні навантаження. У даній роботі здійснений аналіз закономірностей процесу коливань вантажу на основі двомасової моделі з урахуванням впливу початкових умов на можливі значення динамічних навантажень, а також з’ясована можливість оптимізації (мінімізації) цих навантажень. Наведений огляд наявних довідкових та нормативних матеріалів, котрі визначають нормативні значення коефіцієнтів динамічності. Отримані у роботі результати можуть бути у подальшому використані для виконання динамічних розрахунків, їх вдосконалення та уточнення, при проектуванні та інженерних розробках скінченно-елементних моделей консольних стріл з вантажем на канаті й без канату при розгоні/гальмуванні у процесі повороту стріл задля обґрунтування коефіцієнтів динамічності конкретних конструкцій МК та містобудівельних кранів інших типів.

ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ШЛЯХОМ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ВОДОВІДВЕДЕННЯ

Сергій Шаманський — 2025-09-24

Висвітлюється проблема охорони праці у процесах водовідведення. Визначено, що підвищення безпеки праці полягає у реалізації комплексу заходів, що спрямовані на зменшення ризиків професійних захворювань на робочому місці, у тому числі екологічних ризиків. Проаналізовано недоліки традиційних технологічних рішень, що підвищують ризики та негативно впливають на здоров'я працівників комунальних підприємств та населення. Показано, що управління ризиками дозволяє покращити безпеку та умови праці при організації процесів водовідведення. Сформовано пропозиції щодо удосконалення організації складових процесів водовідведення Особливу увагу приділено вдосконаленню технологічних рішень щодо видалення біогенних елементів зі стічних вод, технологічних рішень щодо вдосконаленню технологій анаеробного зброджування осадів стічних вод, впровадженню нових технологічних рішень щодо перекачування стічних вод.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСАХ ОЦІНЮВАННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Андрій Штиль — 2025-09-24

У сучасних умовах цифровізації економіки будівельна галузь зазнає глибоких трансформацій, що безпосередньо впливають на процеси оцінювання її діяльності. Традиційні методики оцінки результатів будівельного виробництва, орієнтовані переважно на фінансові та виробничі показники, дедалі частіше виявляються недостатніми для адекватного відображення динаміки розвитку галузі. Складність проєктів, багаторівневість процесів та залучення значної кількості стейкхолдерів зумовлюють потребу у впровадженні цифрових інструментів, які забезпечують багатовимірну аналітику та інтеграцію даних. Цифрові технології дозволяють комплексно відстежувати процеси в режимі реального часу, формувати прогнозні моделі, а також підвищувати прозорість і обґрунтованість управлінських рішень.

РЕГРЕСІЙНИЙ АНАЛІЗ ВТОРИННОГО РИНКУ НЕРУХОМОГО МАЙНА НА ПРИКЛАДІ ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ КРИВОГО РОГУ

Заур Мамедов — 2025-09-24

Представлено результати використання методів статистичного аналізу та побудови регресійних моделей для грошової оцінки нерухомого майна в приватному секторі міста Кривий Ріг.

Дослідження базується на аналізі 35 об’єктів нерухомості, що включають різні типи житлових приміщень. Виконано кореляційний аналіз та обґрунтована модель лінійної множинної регресії ціни 1 кв. м приватної житлової нерухомості в залежності від 21 показників, що характеризують як іманентні властивості об’єктів нерухомості (площа земельної ділянки, загальна та житлова площа будинку, число поверхів, число кімнат, матеріали стін, фундаменту, покрівлі, стан будівлі, забезпеченість централізованим водо-, газо- і теплопостачанням тощо), так і місцерозташування нерухомості відносно об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, рекреаційних та промислових об’єктів.

Побудована регресійна модель ціни 1 кв. м приватної житлової нерухомості в м. Кривий Ріг характеризується точністю порядку 10% на контрольних об’єктах, що підтверджує її високу прогностичну здатність. Такий рівень похибки є прийнятним для масової оцінки об’єктів житлової нерухомості, особливо в умовах нестабільної економічної ситуації та коливань ринкових цін. Модель може використовуватися як інструмент попередньої експрес-оцінки під час укладання угод купівлі-продажу, у процесі банківського кредитування під заставу житла, а також у діяльності органів місцевого самоврядування для планування надходжень від податку на нерухомість.

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ РОЗУМНИХ СМІТТЄЗБІРНИКІВ У КОНЦЕПЦІЇ РОЗУМНОГО МІСТА

Олена Нестеренко — 2025-09-24

Досліджуються нормативно-правові засади впровадження та функціонування розумних сміттєзбірників у межах концепції «розумного міста». Розглянуто національні та міжнародні підходи до правового регулювання управління твердими побутовими відходами із застосуванням сучасних цифрових технологій. Проведено аналіз чинного законодавства України, зокрема у контексті його відповідності викликам цифрової трансформації урбаністичного простору. Акцентовано увагу на необхідності адаптації правового поля до інноваційних рішень, що інтегрують екологічні та технологічні компоненти. Отримані результати дозволяють визначити напрями вдосконалення нормативної бази для забезпечення ефективного, прозорого й сталого функціонування інтелектуальних систем управління відходами.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА НА ОСНОВІ МЕТАБОЛІЧНОГО ПІДХОДУ

Ігор Патракеєв — 2025-09-24

Розглянуто системний аналіз сталого розвитку міського середовища на прикладі українських міст Одеси та Кривого Рогу на основі метаболічної концепції міста, яка розглядає міське середовище як відкриту динамічну систему, через яку проходять взаємопов’язані потоки енергії, ресурсів і відходів. Для кожного з міст обчислено значення потенційних, реальних і втрачених можливостей ключових підсистем, що дало змогу сформувати інтегральний індикатор ефективності метаболізму міського середовища як основу для сценарного прогнозування і розробки стратегій відновлення.

Таким чином, представлений у роботі підхід не лише має наукову новизну, а й безпосереднє прикладне значення для органів місцевого самоврядування, урбаністів, містобудівників та екологів, які працюють в умовах обмежених ресурсів та високої невизначеності.

ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НА ОСНОВІ ГЕОДЕЗИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА АНАЛІТИКИ

Алла Толмачова — 2025-09-24

Розглянуто вдосконаленню структури землекористування територіальних громад України на основі геодезичного моделювання та аналітики. Вона розглядає застосування геоінформаційних систем та супутникового знімання для підвищення ефективності управління земельними ресурсами. У контексті децентралізаційної реформи в Україні територіальні громади отримали розширені повноваження щодо управління земельними ресурсами, що підкреслює необхідність впровадження сучасних геодезичних технологій для забезпечення раціонального землекористування. Метою статті є обґрунтування науково-методичних підходів до оптимізації структури землекористування територіальних громад шляхом застосування високоточних геодезичних методів, спрямованих на підвищення ефективності просторового планування та управління земельними активами. У дослідженні використано комплексний підхід до збору та аналізу просторових даних, включаючи польові геодезичні вимірювання (з середньою квадратичною похибкою до 2,5 м), картографічні матеріали (аналогові та цифрові карти з похибками 0,0012 м, 0,0007 м та 0,0005 м залежно від типу), а також дані дистанційного зондування Землі з різним просторовим розрізненням (< 1 м, 1–30 м, > 30 м). Обробка даних здійснювалась за допомогою програмних комплексів SAS.Планета, ArcGIS та QGIS, що забезпечило створення мозаїк супутникових знімків, дешифрування, векторизацію та тематичне картографування. Розроблено підходи до просторової організації земель, включаючи геодезичне зонування, екологічно обґрунтований землеустрій та проєктування агровиробничих кластерів. Створено цифрові карти, що відображають функціонально-екологічне зонування, придатність ґрунтів та цільове використання земель. Виявлено невідповідності в кадастрових даних, що підкреслюють потребу в актуалізації земельної інформації за допомогою геодезичних методів. Подальші дослідження передбачають розробку інтегрованої інформаційно-аналітичної системи або геопорталу для управління земельними ресурсами громад, вдосконалення методик дешифрування супутникових знімків та інтеграцію даних із різних джерел для підвищення точності просторового аналізу.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КЛЮЧОВИХ ПАРАМЕТРІВ ГРУПУВАННЯ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВІ

Єгор Ананко — 2025-09-24

У сучасному середовищі житлового будівництва, що характеризується високою складністю процесів, багаторівневими управлінськими завданнями та значною кількістю учасників, особливого значення набуває ідентифікація ключових параметрів групування стейкхолдерів. Від того, наскільки чітко визначені та структуровані інтереси, очікування та вплив різних груп стейкхолдерів, залежить якість управління проєктами, своєчасність виконання завдань і стійкість кінцевого результату. Житлові будівельні проєкти інтегрують у собі інтереси державних структур, інвесторів, девелоперів, підрядників, архітекторів, постачальників ресурсів, а також кінцевих споживачів – мешканців. Водночас кожна із цих груп має власні потреби, які можуть бути як взаємодоповнюючими, так і конфліктними. Саме тому формування системного підходу до групування стейкхолдерів дозволяє створити оптимальну модель управління, яка враховує соціальні, економічні, технологічні та організаційні параметри. На практиці виникає необхідність врахування кількісних і якісних характеристик, таких як рівень впливу на прийняття рішень, економічна зацікавленість, ресурсний потенціал, інституційні обмеження, здатність до ризик-орієнтованої взаємодії та динаміка комунікацій. Ідентифікація цих параметрів відкриває можливість побудови ефективних кластерних моделей, у яких стейкхолдери розподіляються за функціональними ролями, рівнем впливу та відповідальністю.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Дмитро Біденко — 2025-09-24

У сучасних умовах будівельна галузь стикається з потребою системного впровадження інновацій, які визначають конкурентоспроможність підприємств на ринку. Проте ефективність інноваційної діяльності залежить не лише від окремих рішень чи технологій, а й від здатності підприємства формувати цілісну інфраструктуру підтримки інновацій. Її елементи виконують ключові функції – від забезпечення ресурсами та фінансами до організації знаннєвих потоків і цифрових комунікацій.

Функціонально-структурний підхід ґрунтується на інтеграції двох аспектів: функціонального, що відображає цілі, завдання та дії окремих елементів, і структурного, який показує їх організаційне розташування, взаємодію та рівень інтеграції в систему управління підприємством. Застосування цього підходу у сфері будівництва дозволяє виявити сильні та слабкі сторони інноваційної інфраструктури, визначити критичні точки для вдосконалення та розробити ефективні моделі її розвитку.

СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ДЕВЕЛОПЕРСЬКИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ РИНКУ

Богдан Микитченко — 2025-09-24

У сучасних умовах нестабільності ринку будівельна галузь стає надзвичайно чутливою до впливу макроекономічних, політичних та соціальних факторів, що безпосередньо позначається на стійкості девелоперських компаній. Економічна стійкість є багатогранним явищем, що поєднує фінансову стабільність, здатність протидіяти ризикам, адаптуватися до зовнішніх коливань і водночас забезпечувати сталий розвиток. В умовах високих темпів інфляції, обмеженого доступу до фінансових ресурсів та зростання конкуренції особливої ваги набуває застосування стратегічного інструментарію, що дозволяє не тільки оптимізувати ресурси, але й прогнозувати зміни кон’юнктури ринку. Такий інструментарій включає економіко-аналітичні моделі, методи стратегічного планування, цифрові інструменти прогнозування, а також механізми управління інвестиційними потоками та ризиками.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛІННЯ КЛАСТЕРАМИ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Анатолій Мухін — 2025-09-24

Сучасний розвиток будівельної галузі характеризується високим рівнем складності організаційних процесів, інтеграцією різнорівневих учасників та необхідністю постійного забезпечення стійкості проєктних ініціатив в умовах ринкових коливань. У цих умовах важливого значення набуває формування інституційних моделей управління кластерами будівельної галузі, що здатні забезпечити синергію державних та приватних інтересів. Кластерна організація виробництва передбачає інтеграцію підприємств, наукових установ, інноваційних центрів, органів влади та інших стейкхолдерів задля досягнення спільної мети – підвищення конкурентоспроможності галузі, покращення якості продукції та зниження ризиків.

В умовах цифровізації, глобалізації та посилення конкуренції з боку міжнародних компаній будівельна галузь України стикається з необхідністю створення нових інституційних механізмів, які поєднують у собі гнучкість приватного бізнесу та стабілізуючу роль держави. Саме державно-приватне партнерство у поєднанні з кластерним управлінням дозволяє забезпечити не лише ефективне використання ресурсів, а й стимулювати інновації, створювати сприятливе інституційне середовище та залучати інвестиції. У такому форматі координація діяльності між різними учасниками зводиться не лише до розподілу ресурсів, а й до створення єдиної архітектури розвитку, що охоплює організаційні, фінансові, правові та соціальні аспекти.

ВИЯВЛЕННЯ КРИТИЧНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ У СТРУКТУРІ ПРОЦЕСНО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Дмитро Ніколайко — 2025-09-24

У сучасних умовах активного розвитку будівельної галузі дедалі більшого значення набувають екологічні аспекти процесно-технологічного середовища виробництва. Будівництво традиційно вважається однією з найбільш ресурсомістких і екологічно навантажених сфер, оскільки воно поєднує значний обсяг матеріальних потоків, енергоємних технологічних операцій та утворення відходів на різних етапах життєвого циклу об’єкта. Виявлення критичних екологічних компонентів у цій структурі виступає ключовою умовою для формування збалансованих організаційно-технологічних рішень, які поєднують ефективність будівельних процесів зі зниженням негативного впливу на довкілля.

У статті обґрунтовано, що критичні екологічні компоненти будівельного виробництва слід розглядати як комплекс взаємопов’язаних чинників, які формують екологічний слід галузі. До них належать використання матеріалів із високою енерго- та вуглецевою інтенсивністю, значне споживання водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря та ґрунтів, формування шумових і вібраційних навантажень, а також утворення будівельних відходів, які складно піддаються утилізації. Визначення та класифікація таких компонентів дозволяє ідентифікувати найпроблемніші зони в організації виробничих процесів та сформувати ефективні напрями екологізації.

ПРОБЛЕМНО-АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ЧИННИКІВ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ПОТРЕБУ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ярослав Кузьміч — 2025-09-24

У сучасних умовах глобалізації та цифровізації економіки логістичний менеджмент будівельних підприємств набуває критично важливого значення. Традиційні логістичні моделі, які раніше забезпечували відносну стабільність і прогнозованість постачань, втрачають свою ефективність унаслідок зростання рівня невизначеності, ризиків та турбулентності на ринках ресурсів. Проблемно-аналітична оцінка чинників, що зумовлюють потребу трансформації логістичного менеджменту, стає першочерговим завданням для керівництва будівельних підприємств, оскільки дозволяє визначити критичні напрями розвитку та адаптації.

Будівельна галузь є специфічною сферою економіки, яка поєднує значні матеріальні потоки, складні багаторівневі процеси та високу залежність від зовнішніх факторів. Основні проблеми виникають у площині нестабільності постачання будівельних матеріалів, коливань цін, транспортних обмежень, регуляторних бар’єрів, а також ускладнень, пов’язаних із міжнародними логістичними коридорами. Вплив воєнних дій, світових криз, екологічних викликів та цифрових трансформацій ще більше посилює потребу в адаптивному підході до логістики.

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО АНАЛІЗУ АКТИВІВ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЖИТЛОВОЇ ДЕВЕЛОПЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Богдан Луценко — 2025-09-24

Аналіз активів будівельних підприємств у сфері житлового девелопменту є одним із ключових напрямів сучасних економіко-управлінських досліджень. Еволюція теоретичних підходів до цього процесу свідчить про поступовий перехід від класичних фінансових методів оцінювання до інтегрованих моделей, що враховують ринкові ризики, специфіку галузі та цифровізацію управлінських процесів. Традиційно активи розглядалися виключно з позицій матеріальної бази та фінансових ресурсів підприємства, однак сучасна наука і практика девелопменту акцентують увагу на нематеріальних компонентах, таких як бренд, репутаційний капітал, цифрові дані та інноваційні ресурси. Зокрема, у контексті житлового будівництва аналіз активів набуває стратегічного значення, оскільки дозволяє оцінити не лише поточний фінансовий стан компанії, а й її потенціал до стійкого розвитку та здатність реалізовувати складні довгострокові проєкти.
Протягом останніх десятиліть можна простежити кілька хвиль наукових підходів: класична ресурсна теорія, інституціональний аналіз, концепції сталого розвитку, ресурсно-орієнтовані моделі та сучасні цифрово-аналітичні парадигми. Усі вони по-різному інтерпретують структуру активів та їхній вплив на стратегічну результативність підприємства. У практиці девелоперських компаній України актуальними стали питання оцінювання ліквідності активів, визначення їх ринкової вартості та інтеграція результатів аналізу у систему стратегічного планування. Додаткового значення набувають інноваційні підходи, що враховують цифровізацію, використання BIM-технологій, ERP-систем та платформ управління інвестиціями. Такі методи дозволяють будівельним підприємствам не лише контролювати матеріальні та фінансові ресурси, а й прогнозувати вплив ризиків і тенденцій на вартість активів.

ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА БУДІВНИЦТВА ЯК СКЛАДОВА ІНФРАСТРУКТУРНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТУ: ЗМІСТ, СТРУКТУРА, РОЛЬ У ПРОЦЕСІ ЗВЕДЕННЯ

Оксана Малихіна — 2025-09-24

Інженерна підготовка будівництва відіграє ключову роль у забезпеченні цілісної реалізації інфраструктурних проєктів, зокрема в умовах стрімкого розвитку містобудування, складності інженерних систем і зростаючих вимог до якості, безпеки й ефективності будівельних процесів. На сучасному етапі розвитку будівельної галузі інженерна підготовка набуває нового значення як передумова синхронізованого функціонування усіх ланок проєктної, матеріально-технічної та організаційно-виробничої структури. У роботі здійснено спробу систематизувати поняття інженерної підготовки, розкрити її внутрішню структуру, етапи реалізації, а також охарактеризувати її місце в загальному циклі зведення об’єктів.

Розглянуто структурно-функціональні компоненти інженерної підготовки: геодезичне та геологічне забезпечення, проєктна адаптація до інженерно-технічних умов, організаційне планування, енергетична логістика, водовідведення, підготовка під’їзних шляхів, а також підключення до зовнішніх комунікацій. Особливу увагу приділено моделі інтеграції інженерної підготовки в BIM-середовище та системи управління життєвим циклом об’єкта (LCC). Наголошено на важливості врахування специфіки ґрунтів, кліматичних умов, навантажень на інженерні мережі та синхронізації між субпідрядниками на етапі інженерного планування.

Узагальнюються виклики та бар’єри, пов’язані з неузгодженістю між проєктувальниками й виконавцями, фрагментованістю відповідальності, а також ризиками, що виникають через недостатній рівень інженерної діагностики. На підставі аналізу практичних кейсів запропоновано підходи до вдосконалення інженерної підготовки шляхом її стандартизації, автоматизації й цифрової трансформації, зокрема через впровадження технологій моніторингу в реальному часі, 3D-сканування, датчикового контролю та аналітики ризиків. Доведено, що інженерна підготовка — не лише технічний процес, а й стратегічний елемент інфраструктурної синергії, який здатен істотно впливати на тривалість, вартість і якість проєкту. Представлена концептуальна модель інженерної підготовки може стати основою для формування нових стандартів організації підготовчих процесів в інфраструктурному будівництві.

КОРИГУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА УПРАВЛІНСЬКИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПІДПРИЄМСТВА ЗА ДОПОМОГОЮ ВІМ-МОДЕЛЮВАННЯ

Дмитро Різун — 2025-09-24

Сучасна будівельна галузь дедалі активніше використовує цифрові технології для підвищення ефективності управління підприємствами, серед яких особливе місце посідає інформаційне моделювання будівель (BIM). Його впровадження дозволяє не лише створювати тривимірні цифрові копії об’єктів, а й здійснювати багатовимірний аналіз економічних і управлінських характеристик підприємства. За допомогою BIM-моделювання можна коригувати фінансові потоки, оптимізувати планування ресурсів, контролювати часові рамки та ризики, що виникають у ході виконання інвестиційно-будівельних проєктів. Актуальність даного дослідження зумовлена потребою у нових підходах до забезпечення стійкості та конкурентоспроможності підприємств в умовах високої динаміки ринку, цифрової трансформації та посилення регуляторних вимог. BIM-технології дозволяють інтегрувати управлінські процеси з аналітичними системами, формуючи єдиний інформаційний простір для комунікації між усіма учасниками проєкту.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ НЕДОПОВОРОТ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ЧИ СПРОБА ЗАЗИРНУТИ У МАНІПУЛЯТИВНУ ДЕМОКРАТІЮ?

Євген Перегуда — 2025-09-24

Дослідження українського націоналізму, зокрема його ідеології, є актуальною проблемою, оскільки він відіграє значну роль у становленні держави та ідеологічного спектру українського політикуму. Одним з етапів становлення націоналізму стала демократизація його ідеологічних засад, яку пов’язують з ІІІ Надзвичайним Великим Збором ОУН(б) 1943 р.

Метою статті є ідентифікація складових нової на той час демократичної доктрини націоналізму, а також тих її положень, які свідчили про відставання від осмислення суспільних реалій та, гіпотетично, заважали цьому руху стати більш впливовою силою.

При вивченні проблеми використовувались історичний, порівняльний, системний підходи, серед конкретних методів – аналіз та синтез, контент-аналіз тощо.

Ідеологічний поворот в українському націоналізмі, який відбувся у 1940-1950-их роках, був дійсно радикальним, але зумовлений він був переважно зовнішніми чинниками, а не став результатом високого рівня аналітичної роботи самого руху. Нова, демократична, доктрина націоналізму включала поборювання національного пригноблення, визнання поліетнічності української нації, концепції рівності громадянських прав, відмову від партійного та ідеологічного монократизму, розвиток соціальної демократії в суспільстві, впровадження внутрішньопартійної демократії.

Водночас демократичний поворот в націоналізмі не призвів до помітного зростання ані популярності цього руху серед населення, ані його впливу на західних союзників. Опрацювання нових положень націоналістичної доктрини не було глибоким, внаслідок чого в ідеології націоналізму або збереглись частково від попередніх концепцій, або були породжені новими процесами положення, які свідчили про відставання в осмисленні суспільних реалій, зокрема, про революційний характер націоналістичного руху, про партії як виразників інтересів широких верств громадян, про характер взаємозв’язку між демократією та націоналізмом, щодо ставлення до окремих форм власності на засоби виробництва, спрощені уявлення про соціальну структуру суспільства тощо.

РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Ігор Степанюк — 2025-09-24

Житлова політика – актуальна суспільно-політична проблема в умовах існування в країні мільйонів внутрішньо вимушено переміщених осіб. Це важливий напрям відновлення України. Але нинішня житлова політика потребує радикального реформування.

Метою статті є аналіз становлення та нинішнього стану реформування житлової політики в Україні, зокрема законодавчого його забезпечення.

При проведенні дослідження використовувались положення різних напрямів неоінституціонального підходу. Зокрема, згідно з канонами історичного інституціоналізму з’ясовувалась «стежка залежності» у сфері житлової політики, сформована у радянські часи та перші роки незалежності. Аналіз сучасних новацій регулювання здійснювався з урахуванням положень соціологічного інституціоналізму, зокрема, щодо зовнішнього тиску на розвиток державної політики.

У перші роки незалежності в Україні сформувалась неоліберальна житлова політика, спрямована на формування приватної власності як основи нового суспільного ладу та реалізацію інтересів фірм-забудовників. Вона сприяла пові нових соціальних суперечностей, не давала змоги задовольнити потреби низки соціальних груп у житлі та стримувала економічний розвиток. Ці проблеми особливо загострились в перші роки ХХІ ст., коли відбувся перехід до економічного зростання. Владою було ухвалено низку законодавчих актів з метою здійснення інституційних реформ у житловій сфері, але ці заходи не призвели до розв’язання проблем, зокрема, з причин некомплексного підходу до реформування, дефіциту ресурсів для здійснення цих заходів.

Війна не лише вчергове загострила ці проблеми, що змусило владу вдатися до комплексного реформування житлової політики, а й покращило можливості для цього завдяки збільшенню фінансування з боку геополітичних союзників України та зовнішньому тиску щодо реалізації реформ. Наразі здійснено перший крок у реформуванні – прийнято за основу проєкт закону про засади житлової політики, який має стати фундаментом інституційних реформ.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА АДМІНІСТРАТИВНІ ФУНКЦІЇ ЦИФРОВОЇ ЕКОСИСТЕМИ DREAM ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ПРОЦЕСІ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Борис Білий — 2025-09-24

Повоєнна відбудова України є наймасштабнішим національним проєктом сучасності, що вимагатиме безпрецедентної мобілізації фінансових, матеріальних та людських ресурсів. За оцінками Світового банку, загальна вартість реконструкції та відновлення сягає сотень мільярдів доларів США, що значно перевищує внутрішні можливості держави.¹ Успіх цього колосального завдання безпосередньо залежить від здатності України залучити значні обсяги міжнародної фінансової допомоги та приватних інвестицій. Однак ключовою передумовою для такої підтримки є не лише демонстрація політичної волі, а й створення надійних, інституційно закріплених механізмів, що гарантують прозорість, підзвітність та ефективне запобігання корупційним ризикам. Міжнародні партнери, зокрема країни G7 та Світовий банк, у своїх офіційних заявах та програмах підтримки чітко артикулюють вимогу щодо зміцнення антикорупційних зусиль та забезпечення прозорого освоєння донорських коштів як невід'ємну умову надання допомоги.³

У відповідь на цей фундаментальний виклик українська держава запропонувала стратегічне, технологічно орієнтоване рішення — цифрову екосистему управління відбудовою DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management). Ця система позиціонується не просто як чергова база даних чи моніторинговий портал, а як комплексна державна електронна екосистема, що забезпечує «єдиний цифровий маршрут для всіх проєктів відбудови».⁷ Фундаментальний принцип, закладений в архітектуру DREAM, — «всі бачать все» — має на меті створити середовище тотальної прозорості, де кожен етап життєвого циклу проєкту, від реєстрації руйнувань до введення об'єкта в експлуатацію, є відкритим для моніторингу з боку громадян, бізнесу та міжнародних партнерів.¹⁰ Таким чином, DREAM є не стільки технічним інструментом, скільки державною обіцянкою підзвітності, втіленою в цифровому коді. Юридична надійність та бездоганність функціонування цієї системи перетворюється з вузького питання адміністративного права на критично важливий фактор міжнародної фінансової дипломатії та національної безпеки.

Незважаючи на стратегічну важливість екосистеми, в українській правовій науці на сьогодні практично відсутній комплексний публічно-правовий аналіз її статусу та функцій. Існуючі публікації та аналітичні звіти переважно зосереджені на технічних, економічних або антикорупційних аспектах, залишаючи поза увагою фундаментальні питання її місця в системі публічної адміністрації, її правової природи та адміністративних функцій. Ця наукова стаття має на меті заповнити вказану прогалину, ставши одним із перших досліджень, що систематично аналізує DREAM не як програмний продукт, а як новітній інститут публічного управління, що функціонує в цифровому середовищі.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ

Олена Ємельянова — 2025-09-24

У статті розкрито актуальні проблеми реалізації державної політики у сфері містобудування. Встановлено, що основними проблемами є несумісність законодавчого регулювання з підзаконними актами та відсутність ефективного саморегулювання між суб’єктами містобудівної діяльності та органами державної влади. З’ясовано, що недостатнє наукове обґрунтування нормативних актів знижує якість прийнятих рішень і створює правову невизначеність. Наголошено на важливості публічності містобудівної документації, яка дозволить зменшити корупційні ризики та підвищити ефективність контролю за будівельними процесами. Підкреслено, що створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є важливим кроком на шляху боротьби з корупцією, проте її функціональність ще не реалізована повністю. Констатовано, що інтеграція кадастрів і реєстрів є важливим елементом для забезпечення ефективного управління містобудівною діяльністю, а також для зниження адміністративних бар’єрів. Визначено, що для сталого розвитку містобудівного сектору необхідно впровадити єдиний інформаційний простір, який забезпечить автоматичну взаємодію різних кадастрів та реєстрів. Зауважено, що актуальність містобудівної документації на різних рівнях управління є необхідною умовою для ефективного планування розвитку територій. Встановлено, що існуюча ситуація з недостатньою цифровізацією та відсутністю містобудівного кадастру значно ускладнює доступ до необхідної інформації. Розкрито важливість реформування містобудівного сектору через створення єдиного нормативно-правового простору, що дозволить узгодити законодавчі та підзаконні акти для зменшення правової невизначеності. З’ясовано, що ефективне управління містобудівною діяльністю вимагає впровадження механізмів прозорості, автоматизації та інтеграції баз даних для зниження корупційних ризиків. Підкреслено, що в умовах воєнного стану потрібен комплексний підхід до відновлення інфраструктури та адаптації містобудівної документації. Визначено стратегічні напрямки для регулювання містобудівної діяльності в умовах сучасності, зокрема удосконалення нормативно-правової бази, підвищення публічності документації, інтеграція кадастрів та реєстрів, а також адаптація містобудівних стратегій до нових викликів.

УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ: ДОСВІД УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Володимир Нікітін — 2025-09-24

Пропонується поглиблене міждисциплінарне дослідження управління в умовах надзвичайних ситуацій із фокусом на досвіді України під час війни. Розкрито правову та інституційну архітектуру цивільного захисту, простежено зв’язки між центральними органами виконавчої влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, операторами критичної інфраструктури та волонтерським сектором, який у пікові періоди фактично компенсував дефіцит державних сервісів. Обґрунтовано дуальну природу інституту: публічно-правові імперативи безпеки узгоджуються з приватно-правовими гарантіями життя, здоров’я, власності та персональних даних; доведено, що баланс між швидкістю рішень і захистом прав людини потребує процесуальних запобіжників навіть у режимі особливого періоду.

Показано, що українська модель вирізняється адаптивністю нормативної бази, прискореним упровадженням цифрових інструментів оповіщення, моніторингу й логістики, стандартизацією операційних процедур на рівні громад і регіонів, а також мережевою співпрацею держави з громадянським суспільством. Європейські та євроатлантичні рамки забезпечують стандарти взаємодопомоги, інтероперабельності та кіберстійкості, пропонуючи методичні та практичні орієнтири для побудови стійкої системи.

На основі аналізу конституційних положень, спеціального законодавства та підзаконних процедур запропоновано уточнення повноважень і відповідальності суб’єктів, механізми прозорості алгоритмічних рішень, незалежного аудиту цифрових платформ та швидкого адміністративного оскарження. Обґрунтовано потребу інституційного включення волонтерів і приватних операторів до ЄДС ЦЗ, створення постійної міжвідомчої платформи координації, єдиних протоколів інформаційного обміну, ризик-орієнтованого планування безперервності послуг і розбудови централізованого оповіщення з резервуванням каналів. Практичну частину підсилено матеріалами фахових конференцій і збірників тез, де демонструються інженерні моделі, симуляції, VR-інструменти та апробовані процедури розгортання укриттів і оптимізації маршрутів евакуації. Результати можуть бути використані для оновлення доктрини кризового врядування, імплементації стандартів ЄС і НАТО в галузі цивільної готовності, а також для розроблення освітніх програм для управлінців, інженерів і волонтерів.

ФОРМУВАННЯ НАУКИ ЯК САМОСТІЙНОЇ СФЕРИ ЗНАННЯ

Алла Гоцалюк — 2025-09-24

Досліджено місце теорії фундаментальної науки, її діалектичну взаємодію, стан при практичному використанні наукових здобутків у сфері виробництва. Розглянуто ключові аспекти пізнавальної та перетворювальних функцій науки в наукових працях із проблем функціонування конкретних проєктів виробництва. Особлива увага в дослідженні приділяється феномену науки, як своєрідної форми пізнання та практичного перетворення дійсності. Описано фактори наукового пізнання взагалі та форми взаємозв’язку синтетичної зумовленості науки та предметно-перетворювальної людської діяльності. Основна увага приділяється взаємозв’язку науки та соціальних практик, де в якості наочності розглянуті глибинні механізми розвитку людства та зумовлену необхідность виникнення різноманітних проєктів виробництва, їх тісний взаємозв’язок, обгрунтування та шляхи взаємовпливу. Також акцентується увага на відтворенні дійсності у світоглядних рефлексіях, здійснених через аналіз суб'єктивної діяльності пізнання, відображених у багатоманітних формах її практичної діяльності, цілеспрямованості, багатоаспектній інтерпретації їх проявів. Результати дослідження підкреслюють важливість наукових знань їх зв’язок із виробництвом пов'язаний із практичною спрямованістю людських дій, грунтовному аналізі результатів праці, які сприяють позитивному розвитку людської спільноти і виявляють багатогранність проявів та значущість для суспільства загалом.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ ДЛЯ VR У АРХІТЕКТУРІ: ВІД СПРИЙНЯТТЯ ПРОСТОРУ ДО СТВОРЕННЯ ІМЕРСИВНОГО ДОСВІДУ

Костянтин Покотило — 2025-09-24

Розглянуто феноменологію як методологічну основу для використання віртуальної реальності (VR) у архітектурі. Показано, що феноменологічний підхід – зосереджений на безпосередньому переживанні простору та ролі людського тіла у сприйнятті – здатен поглибити розуміння архітектурного простору у VR середовищах. Проаналізовано внесок класиків феноменології (Е. Гуссерля, М. Мерло-Понті, М. Гайдеґґера) та архітекторів-теоретиків (Ю. Палласмаа, К. Норберг-Шульца, С. Холла, А. Переса-Гомеса) у формування парадигми 'живого' просторового досвіду. Окрему увагу приділено сучасним дослідженням, які поєднують VR і феноменологію архітектури. Зокрема, розглянуто, як принципи феноменології – тілесність сприйняття, 'буття-в-світі' та 'дух місця' – можуть бути інтегровані в VR-дизайн для створення імерсивного середовища, що забезпечує ефект присутності та емоційну залученість користувача. Наведено приклади наукових експериментів з VR у архітектурі, що дозволяють виміряти вплив світла, кольору, матеріалу та атмосфери на сприйняття простору. Висновки підтверджують, що феноменологія є ефективною методологією для розроблення архітектурних VR-досвідів, орієнтованих на людину, а її застосування відкриває нові перспективи у проектуванні та освіті архітекторів.