Просторовий розвиток

ВПЛИВ МІСЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НА ВІЗУАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ ОБ'ЄКТА СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО: СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ В КИЄВІ

2026-06-05T07:11:41+03:00

У статті розглядається вплив сучасних міських трансформацій на візуальне сприйняття Софійського собору в Києві, об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та однієї з провідних архітектурних пам'яток історичного середовища міста. Аналізуються історичні етапи формування його архітектурної та просторової структури, простежуються зміни у візуальному оточенні пам'ятки під впливом процесів ущільнення забудови та збільшення кількості поверхів у прилеглих районах. Особлива увага приділяється трансформаціям у буферній зоні, зокрема появі висотних та псевдоісторичних об'єктів, що порушують традиційний силует і панораму міста.

Дослідження базується на польових спостереженнях, картографічному аналізі та містобудівній оцінці основних оглядових та панорамних точок. Визначено ключові фактори втрати візуальної домінантності собору та порушення історичного ландшафтного контексту. Як інструменти збереження візуальної цілісності пам'ятки пропонується регулювання висотних обмежень нових будівель та збереження історично сформованих панорамних напрямків шляхом посилення містобудівного контролю в межах охоронної та буферної зон та гармонізації проектних рішень з принципами ЮНЕСКО та ІКОМОС.

ВПЛИВ ПАРАМЕТРИЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ НА СТАЛИЙ РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ

2026-06-05T07:22:05+03:00

Проаналізовано вплив параметричного проєктування на реалізацію принципів сталого розвитку в сучасній архітектурі в контексті цифрової трансформації проєктної практики. Обґрунтовано, що алгоритмічні та генеративні моделі розширюють інструментарій багатокритеріальної оптимізації, дозволяючи узгоджувати естетичні рішення з вимогами енергоефективності, ресурсозбереження та екологічної відповідальності протягом життєвого циклу будівель. Висвітлено еволюцію параметричного підходу від експериментів з комплексною геометрією до застосувань, орієнтованих на кліматично-адаптивний дизайн, циркулярну економіку та підвищення резильєнтності забудованого середовища. На основі прикладів реалізованих об’єктів показано, що параметричні фасадні та конструктивні системи здатні забезпечувати вимірювані ефекти зниження енергоспоживання, оптимізації матеріалів і підвищення комфорту користувачів. Доведено, що для України параметричне проєктування має прикладний потенціал у післявоєнній відбудові, забезпечуючи швидкість, гнучкість і системну інтеграцію показників сталості у проєктні рішення.

ПРИНЦИПИ ТА ПРИЙОМИ БЛОКУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ЖИТЛОВІ КОМПЛЕКСИ

2026-06-05T07:45:49+03:00

Інтеграція, або блокування, закладів початкової освіти у житлові комплекси є підходом, спрямованим на оптимізацію використання міських територій, покращення доступності та забезпечення сталого розвитку мікрорайонів [1]. У статті проаналізовано архітектурні, функціональні та соціальні принципи, що лежать в основі процесу блокування, а також методи, застосовувані в містобудуванні та проєктуванні будівель. Розглянуто вимоги до комфорту, безпеки, екологічної сталості та відповідності сучасним освітнім потребам. На основі тенденцій розвитку міського середовища наведено практичні рішення щодо поєднання житлових і навчальних просторів при збереженні високих стандартів архітектурної якості.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ БАГАТОКВАРТИРНОЇ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ

2026-06-05T07:57:20+03:00

Досліджується перспектива напрямків розвитку прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків у контексті сучасних урбаністичних тенденцій, викликів та потреб населення. Розвиток прибудинкових територій аналізуються через дворівневу парадигму. По-перше, цей детермінація загальними тенденціями урбанізації. По-друге, розглядається, як саме оптимізація їхньої внутрішньої ефективності у поєднанні з зовнішньою системною інтеграцією у ширше міське середовище здатна сприятливо вплинути на якість міського організму в цілому. Це передбачає синтез глибокого взаємозв'язку між макротенденціями урбанізації та функціональним потенціалом самих прибудинкових територій як ключових елементів формування міського простору.

СУЧАСНА СКУЛЬПТУРА У ФОРМУВАННІ ГАРМОНІЙНОГО МІСЬКОГО ПРОСТОРУ

2026-06-05T21:21:03+03:00

Метою статті є виявлення можливостей скульптури у відновленні рівноваги міського простору і пошуки нових підходів до викладання пластичного мистецтва у вищій школі. Йдеться про пошуки пластичних рішень для гармонізації певного середовища відповідно до вимог сучасності, як, наприклад, у випадку зі спорудами радянського часу в стилістиці бруталізму чи надто щільної й одноманітної забудови. Аналіз досліджень цієї теми засвідчує досить інтенсивну динаміку розвитку мистецтва скульптури в Україні під час війни, і, за нашими спостереженнями, ці досягнення можуть стати надійним підґрунтям для вибудування методології викладання дисципліни для здобувачів вищої школи. В статті наводяться приклади виконаних здобувачами практичних завдань для виявлення результатів таких експериментальних підходів, вже впроваджених у навчання і спрямованих на здобуття навичок вирішувати синтетичні завдання, пов’язані з гармонізацією міського простору відповідно до вимог сучасності. Насамперед, увага спрямовується на необхідність провести ретельне дослідження обраного простору з визначенням історії його забудови, особливостей самого ландшафту і можливостей стильового синтезу. На основі цього аналізу здобувачі мають створити новий «текст», у якому скульптурний об’єкт зможе трансформувати простір, змістити в ньому акценти, надати іншого стильового звучання. Цього можна досягнути за допомогою осмисленого впровадження декоративної скульптури із живим змістом, як фігуративної, так і безпредметної, як традиційної, так і інтерактивної. Серед засобів гармонізації пропонується застосування контрастних форм і пропорцій, ефекту нещільності, що може досягатися через біонічні підходи чи застосування прозорих матеріалів. У цій діяльності відзначається ефективне поєднання підходів модернізму і постмодернізму.

ІНФРАСТРУКТУРНО ОРІЄНТОВАНЕ ПЛАНУВАННЯ ЖИТЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ У ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ МІСТА (АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВІ ТА ТРАНСПОРТНІ ПАРАМЕТРИ РОЗВИТКУ)

2026-06-05T21:52:30+03:00

Присвячено формуванню параметричної рамки інфраструктурно орієнтованого планування житлових комплексів у приміській зоні міста. Розглянуто взаємозв’язок архітектурно-планувальних рішень із інженерною, соціальною та транспортною інфраструктурою як ключовими факторами просторового розвитку. Обґрунтовано перехід від підходу, орієнтованого на мобільність, до підходу, заснованого на показниках доступності до робочих місць і сервісів. Визначено параметри щільності, змішаності функцій, мережевості вуличної структури та транзитної інтеграції як базові індикатори ефективності приміських житлових систем. Показано роль соціальної інфраструктури й локальних центрів як елементів зниження маятникової міграції та підвищення якості життя. Запропоновано інтегральну модель планування, що поєднує інфраструктурну спроможність, архітектурну морфологію та транспортні параметри у контексті українських нормативних вимог і принципів сталого розвитку.

ГОЛОВНІ ПЛОЩІ ІСТОРИЧНИХ МІСТ УКРАЇНИ: ІДЕНТИЧНІСТЬ, ПРОБЛЕМИ, РЕГЕНЕРАЦІЇ ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

2026-06-06T13:30:15+03:00

Головні площі історичних міст України є важливими елементами міського простору, що акумулюють у собі історичну пам’ять, соціокультурні смисли та просторову ідентичність міста. Впродовж століть вони виконували функції адміністративних, торговельних, сакральних і комунікативних центрів, формуючи образ міста та визначаючи його просторову структуру. У сучасних умовах трансформацій міського середовища головні площі опинилися в зоні підвищеного ризику через інтенсивні містобудівні втручання, транспортне перевантаження, комерціалізацію публічного простору та втрату автентичних просторових характеристик.

Метою статті є виявлення ролі головних площ у формуванні ідентичності історичних міст України, аналіз ключових проблем їх сучасного функціонування та обґрунтування підходів до регенерації історичного міського середовища. У дослідженні проаналізовано історичні етапи формування головних площ у структурі українських міст, визначено їх містобудівні, композиційні та символічні особливості. Особливу увагу приділено виявленню проблем, пов’язаних із порушенням масштабності забудови, дисонансними новими об’єктами, втратою цілісності історичного середовища та зниженням якості публічного простору.

Оцінено вплив сучасних містобудівних рішень на стан збереженості історичних площ і їх здатність виконувати функцію носія міської ідентичності. Запропоновано основні підходи до регенерації головних площ, що ґрунтуються на принципах збереження історико-культурної цінності, інтеграції сучасних функцій та посилення ролі площ як соціально активних публічних просторів. Окреслено перспективи збереження та сталого розвитку головних площ у системі історичного міського простору України.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ АДАПТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ ПРИЙОМАМИ КІНЕТИЧНОЇ ТА БІОНІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

2026-06-06T14:00:44+03:00

Завдання сучасної архітектурної теорії має бути орієнтовано на пошук прийомів та методів побудови нового адаптивного простору. Адаптація має враховувати безліч сценаріїв та ймовірних напрямків подальшого розвитку. До інноваційних архітектурних напрямів можна віднести кінетичну архітектуру та біонічну архітектуру – це актуальні напрямки наукових досліджень в основі яких закладено рух. Кінетична архітектура використовує рух та трансформацію для створення динамічних, розумних будівель, До основних принципів кінетичної архітектури належать: динамічність, трансформованість, системність. Біонічна архітектура є штучним намаганням втілення природніх форм, рухів та властивостей у об’єкти архітектури. До основних принципів біонічної архітектури належать: біоструктуризм, біоформізм, біотрансформізм. Існує подібність між підходами кінетичної та біонічної архітектури, оскільки вони відходять від традиційної статичності будівель та орієнтовані на рух, динаміку та трансформацію. Кінетична архітектура втілює людські розробки перетворень архітектурних об’єктів, а біонічна архітектура наслідує в будівлях або їх елементах структуру та властивості живих організмів. Впровадження принципів трансформації архітектурних об’єктів має великі перспективи для використання в архітектурі, оскільки генерують нові ідеї.

РОЛЬ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ У ФОРМУВАННІ СТІЙКОГО АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНОГО ПРОСТОРУ

2026-06-06T15:49:26+03:00

Обгрунтовано роль нематеріальних чинників у формуванні стійкого архітектурно-містобудівного простору. Показано, що домінування техніко-економічних підходів у сучасному проєктуванні зумовлює ігнорування соціокультурних, символічних і сенсорних характеристик середовища, які визначають його життєздатність та ідентичність. На основі міждисциплінарного аналізу розкрито вплив колективної пам’яті, локальної ідентичності, соціальних практик і емоційного сприйняття на структуру, функціонування та сталість міського простору. Доведено, що інтеграція нематеріальних чинників у проєктну та планувальну практику є необхідною умовою формування гуманістично орієнтованого, соціально прийнятного та довготривало стійкого архітектурного середовища. Запропоновано методологічні орієнтири врахування нематеріальних параметрів у сучасних концепціях сталого розвитку міст.

КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСТА ЗАКОПАНЕ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАХИСТОМ КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ МІСТА

2026-06-06T15:59:25+03:00

Стаття стосується історії просторового розвитку міста Закопане, розташованого в Польщі, в Малопольському воєводстві, біля підніжжя Татр. Це місто, яке формувалося з середини XIX століття, зберегло до сьогоднішнього дня виняткову атмосферу завдяки великому запасу пам'яток культурної спадщини. Метою статті було проаналізувати історію становлення міста, а також сучасний стан збереження пам'яток, що дійшли до наших днів. На цій основі автор визначив і вказав найважливіші виклики та проблеми в галузі охорони історичної спадщини Закопаного і дійшов висновку, що планування заходів з охорони та ревальовізації, а також програми догляду за пам'ятками мають у цьому випадку пріоритетне значення.

ФОРМУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ СТВОРЕННЯ ОБРАЗУ ФАСАДУ ДЛЯ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ МІСТ

2026-06-06T16:09:13+03:00

Представлено аналіз пропозицій по можливим методикам повоєнної відбудови міст України, а саме акцентується на принципах підходу саме до питання вирішення фасадів житлових будівель. В статті аналізується і пропонується методологія підходу до швидкого пошуку і створення образу житлових будівель в контексті можливого практичного підходу.

ФАКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ І КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ ПРОМИСЛОВИХ БУДІВЕЛЬ І КОМПЛЕКСІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2026-06-06T16:19:51+03:00

Присвячена систематизації чинників, що трансформують об’ємно-планувальні та конструктивні рішення промислових будівель у сучасних умовах технологічних, енергетичних і соціально-економічних змін. Розглянуто вплив переходу до гнучких виробничих систем, вимог енергоефективності, цифрової трансформації управління активами та нормативних обмежень на формування архітектурних рішень. Проаналізовано підходи повторного використання будівель, принципи кругової економіки та методики оцінювання потенціалу адаптації. Визначено роль цифрових технологій, систем енергоменеджменту та обліку вуглецевих витрат у прийнятті рішень щодо реконструкції або трансформації промислових об’єктів. Узагальнено сучасні інструменти проєктування, що забезпечують гнучкість, ремонтопридатність і довготривалу функціональну варіативність будівель. Обґрунтовано необхідність переходу до сценарного та багатошарового проєктування промислових споруд як довготривалих просторово-конструктивних платформ.

«ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО ДО БОГА»: ТВОРЧІСТЬ АРХІТЕКТОРА СТАНІСЛАВА НЕМЧИКА

2026-06-06T16:26:56+03:00

Досліджується творчість польського архітектора Станіслава Немчика в контексте вивчення особливостей постмодернізму в польській сакральній архітектурі. Виявлено особливості формоутворення його храмів та визначено концептуальні засади творчості майстра. У творчості С. Немчика найбільш послідовно виявляється польський постмодернізм як моральний проєкт, у якому архітектура постає не знаковою грою форм, а простором етичної відповідальності, локальної пам’яті та пережитого сакрального досвіду.

ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ СУЧАСНОГО ВИНОРОБНОГО КОМПЛЕКСУ

2026-06-06T16:32:35+03:00

В умовах трансформації агропромислових територій, глобалізації ринків та активного розвитку екотуризму архітектура сучасних виноробних комплексів набуває особливого значення як чинник просторового, культурного й економічного розвитку регіонів. Сучасні виноробні комплекси виходять за межі суто виробничих об’єктів і формуються як багатофункціональні архітектурно-просторові системи, що поєднують виробничі, громадські, туристичні та ландшафтні функції. У цьому контексті зростає роль архітектурної організації та формування цілісного архітектурно-художнього образу таких об’єктів.

Метою статті є виявлення та наукове обґрунтування принципів архітектурної організації й формування образу сучасних виноробних комплексів. Для досягнення поставленої мети у роботі застосовано комплексний архітектурно-містобудівний підхід, що включає типологічний аналіз, функціонально-планувальне та об’ємно-просторове дослідження, а також аналіз реалізованих архітектурних рішень виноробних комплексів у різних природно-кліматичних і соціокультурних умовах.

У результаті дослідження визначено ключові принципи просторової організації виноробних комплексів, засновані на логіці технологічних процесів, ієрархії функціональних зон та інтеграції в природний ландшафт. Виявлено основні чинники формування архітектурно-художнього образу, серед яких особливе значення мають взаємодія з рельєфом, використання локальних матеріалів, екологічна сталість і візуальна ідентичність. Установлено, що архітектурний образ сучасного виноробного комплексу є важливим інструментом формування бренду території та підвищення її туристичної привабливості.

Практична значущість дослідження полягає в можливості використання отриманих висновків і принципів в архітектурному проєктуванні, містобудівному плануванні та розробленні стратегій сталого розвитку виноробних регіонів.

ФОРМУВАННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ КУРОРТНОЇ СИСТЕМИ ОДЕСИ Й ОДЕСЬКИХ ЛИМАНІВ У ХІХ–ХХ СТОЛІТТЯХ

2026-06-06T16:37:39+03:00

Досліджується процес становлення, розвитку та трансформації курортної системи Одеси й прилеглих до неї лиманів у ХІХ–ХХ століттях у широкому історико-культурному, медичному та містобудівному контексті. Обґрунтовано вирішальну роль природних чинників – Чорного моря та системи лиманів (Куяльницького, Хаджибейського, Сухого) – як унікальних лікувально-оздоровчих ресурсів, що зумовили формування Одеси як багатофункціонального бальнеологічного й кліматичного курорту. На основі архівних матеріалів, наукових праць лікарів, курортологів і природодослідників простежено еволюцію курортної інфраструктури від перших лиманно-грязелікарень і закладів теплих морських ванн ХІХ століття до розгалуженої мережі санаторіїв, будинків відпочинку, науково-дослідних і клінічних установ у радянський період.

Особливу увагу приділено просторовій організації курортів, формуванню транспортних зв’язків, розвитку дачної забудови, парків і рекреаційних зон, а також впливу благоустрою міста (водопровід, каналізація, трамвайне сполучення, електрифікація) на зростання популярності місцевих курортів. Розглянуто соціальний склад відвідувачів та зміну курортної аудиторії – від представників середніх верств населення до масового оздоровлення у ХХ столітті. Проаналізовано вплив воєнних подій, індустріалізації та державної політики на функціонування курортів, їхню спеціалізацію та відновлення у повоєнні роки.

Доведено, що поєднання природно-лікувального потенціалу, наукового підґрунтя, медичних інновацій і містобудівного розвитку забезпечило Одесі статус лікувального місця державного значення та сприяло формуванню цілісного курортного регіону Північного Причорномор’я. Історичний досвід розвитку одеських курортів розглядається як важливий ресурс для сучасного осмислення й збереження курортної спадщини та сталого використання природних лікувальних факторів.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОСТОРОВО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕЛИЩНИХ ГРОМАДСЬКИХ ЦЕНТРІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАРУБІЖНИХ ПІДХОДІВ: ВИКЛИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

2026-06-06T16:44:44+03:00

Громадські центри, у сучасних наукових дослідженнях, розглядаються як багатофункціональні осередки соціальної взаємодії, просторової ідентичності та адаптивні активності громади у різні пори року, та час доби, що особливо актуально в умовах децентралізації та трансформації системи місцевого самоврядування. У цій статті, окреслюються основні виклики просторово-планувальної організації територій селищних громадських центрів, й тенденції їх вирішення використовуючи провідні Європейські та Американські концепції як теоретичну базу для аналізу громадських просторів і центрів у малих містах і селищах України.

КОМПОЗИЦІЙНІ ПРИЙОМИ АДАПТАЦІЇ ПРОМИСЛОВОЇ ЗАБУДОВИ ПІД ЖИТЛОВУ ФУНКЦІЮ У СТРУКТУРІ МІСТА

2026-06-06T16:53:28+03:00

Розглянуто композиційні прийоми адаптації промислової забудови до житлової функції у структурі міста як інструментарій переходу від індустріальної морфології до житлової середовища. Показано, що композиційна адаптація виходить за межі суто функціонального перепрофілювання та оперує параметрами зв'язності, масштабу, ритму, домінант, входів та між громадським і приватним, які визначають ступінь інтеграції реновованих територій у міську тканину та їх соціальну життєздатність. На основі узагальнення міжнародного та українського досвіду систематизовано прийоми трансформації зовнішнього простору промислових територій у житлову среду (модифікація, заміна, виключення/додавання, комбінування, інверсія, вставка, активізація перших рівнів) та окреслено роль внутрішньопросторових перетворень промислових будівель з урахуванням їхнього просторового потенціалу висота, міцність каркасу). Обґрунтовано, що «висотний ресурс» промислових об'єктів може виступати проектним резервом типологічної різноманітності житла та просторової виразності без збільшення площі забудови, за умови врахування конструктивних можливостей втручання, типологічних вимог житла та інженерно-експлуатаційних параметрів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування запропонованої систематизації як методичної основи для прийняття проектних рішень у процесі реновації промислової забудови під житло.

МОДЕЛІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЖИТЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ У СТРУКТУРІ МІСТА

2026-06-06T16:59:46+03:00

Досліджуються моделі просторової організації багатофункціональних житлових комплексів у структурі сучасного міста як важливий інструмент формування збалансованого та сталого міського середовища. Актуальність теми зумовлена процесами інтенсивної урбанізації, ущільнення міських територій, трансформації функціональної структури міста та зростанням потреб населення у якісному, доступному й різноманітному житловому середовищі. В умовах обмежених земельних ресурсів багатофункціональні житлові комплекси розглядаються як ефективна форма інтеграції житлових, громадських, комерційних і рекреаційних функцій у межах єдиної просторової системи.

У роботі проаналізовано еволюцію підходів до формування багатофункціональної житлової забудови — від функціонально диференційованих моделей до сучасних концепцій змішаного використання територій, компактного міста та транзитно орієнтованого розвитку. Визначено основні типи просторових моделей багатофункціональних житлових комплексів залежно від їх містобудівного положення, масштабу, функціонального наповнення та характеру взаємодії з навколишньою міською тканиною. Особливу увагу приділено аналізу функціонально-планувальної організації комплексів, вертикальних і горизонтальних схем зонування, принципів формування активних перших поверхів, внутрішніх дворів і публічних просторів.

Розкрито роль відкритих і напіввідкритих просторів у забезпеченні соціальної взаємодії, комфортності житлового середовища та інтеграції багатофункціональних житлових комплексів у загальну структуру міста. Узагальнені результати дослідження можуть бути використані в архітектурно-містобудівній практиці, під час проєктування нових житлових утворень, редевелопменту міських територій, а також у наукових дослідженнях і навчальному процесі.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ПОВІТРЯНИХ УДАРНИХ ХВИЛЬ ВІД ВИБУХІВ НА БУДІВЛІ ТА СПОРУДИ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ

2026-06-06T17:05:57+03:00

Визначені особливості впливу повітряних ударних хвиль на об’єкти міської забудови, а також сукупна дія негативних факторів вибухових впливів. Доведена необхідність врахування ґрунтових основ при моделюванні динамічних впливів від вибухів на будівлі та споруди. Розглянуто особливості передачі динамічних навантажень через ґрунтові основи. Наведені дані реальних повітряних вибухів, зафіксованих програмною системою реєстрації землетрусів для отримання вихідних даних щодо параметрів сейсмічних та вибухових впливів. За результатами розрахунків проведений аналіз можливих механізмів передачі динамічних реакцій ґрунтових основ при повітряних вибухових впливах на будівлі та споруди в складних інженерно-геологічних умовах. Показані принципи та алгоритм визначення розмірів фрагменту ґрунтової основи для моделювання взаємодії системи «будівля (споруда) – ґрунтова основа».

ОСОБЛИВОСТІ ФУНДАМЕНТНИХ КОНСТРУКЦІЙ ШКІЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ У СКЛАДНИХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ УМОВАХ

2026-06-06T17:18:17+03:00

Досліджуються закономірності формування архітектурно-конструктивних рішень шкільних будівель у районах із просідаючими ґрунтами, поширеними на значній частині України. Проблема забезпечення надійності та безпеки закладів середньої освіти є особливо актуальною в умовах повоєнної відбудови, коли відновлення шкільної мережі є важливою складовою відродження соціальної інфраструктури громад. Метою дослідження є аналіз та узагальнення українського досвіду проєктування шкільних будівель у складних інженерно-геологічних умовах, визначення ефективних конструктивних схем фундаментів та перспективних напрямків їх удосконалення в умовах просадних ґрунтів. У дослідженні обґрунтовано актуальність будівництва закладів середньої освіти у складних інженерно-геологічних умовах, визначено принципи просторово-об'ємної організації шкільних будівель, проаналізовано досвід формування архітектурно-конструктивних рішень, адаптованих до нестабільного ґрунтового середовища. Визначено перспективні напрямки розвитку конструктивних систем фундаментів – геотехнічно адаптивні, інтелектуально керовані та модульно-збірні.

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ МІСТ УКРАЇНИ

2026-06-06T17:27:32+03:00

Здійснено комплексне дослідження інвестиційного потенціалу провідних міст України з використанням сучасних методів економіко-математичного моделювання та прогнозування. Розроблено багатофакторну регресійну модель оцінювання інвестиційної привабливості урбанізованих територій, яка враховує макроекономічні показники, інфраструктурний розвиток, демографічні характеристики та інноваційну активність регіонів. Застосування методу найменших квадратів та кореляційного аналізу дозволило виявити статистично значущі детермінанти інвестиційного потенціалу міст. Побудовано прогнозну модель динаміки інвестиційних надходжень на період 2025-2027 років з використанням авторегресійних методів та експоненційного згладжування. Результати моделювання демонструють значну диференціацію інвестиційного потенціалу міст України. Запропоновано диференційований підхід до формування інвестиційної політики з урахуванням специфіки економічного потенціалу кожного міста.

РОЗРОБКА ІНТЕГРОВАНОЇ МОДЕЛІ ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДЛЯ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2026-06-06T17:34:11+03:00

Інтегрована модель вибору стратегії диверсифікації для будівельних підприємств формується як багаторівнева система кількісного та аналітичного обґрунтування управлінських рішень в умовах інституційної мінливості, ресурсних обмежень і цифрової трансформації. У центрі підходу — поєднання індексу інституційної привабливості, показника інституційно-ресурсної стійкості, мультикритеріальної системи ранжування альтернатив та цифрових індикаторів готовності до реалізації стратегії. Запропоновано модифікований індекс інституційної привабливості (IID*), що враховує вагові коефіцієнти регуляторних факторів, часову актуальність програм і синергійні ефекти між ними. Це дозволяє формалізувати вплив нормативного середовища на різні напрями диверсифікації — житлове, інфраструктурне, «зелене» будівництво, комерційний девелопмент.

Подальший етап передбачає інтеграцію інституційної оцінки з ресурсною складовою через показник інституційно-ресурсної стійкості (IRS), який відображає фінансову, кадрову та цифрову спроможність підприємства з урахуванням зовнішніх викликів. Розроблено систему багатокритеріального ранжування альтернатив диверсифікації на основі ROI, NPV, стратегічної відповідності, синергії та гнучкості виходу з напряму. Для підвищення реалістичності оцінки введено коригування на макроекономічні ризики та внутрішні дисфункції.

ОЦІНЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ АДАПТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ ТА НАПРЯМИ ЇЇ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ

2026-06-06T18:17:01+03:00

Оцінювання соціально-економічної ефективності впровадження адаптивної системи управління інвестиціями ґрунтується на поєднанні економічних, соціальних та цифрових критеріїв. Підхід спрямований на створення цілісної системи аналізу, яка дозволяє визначати не лише рівень прибутковості, а й соціальну стійкість та технологічну зрілість підприємства. Під впливом цифрової трансформації ефективність інвестицій набуває багатовимірного змісту, охоплюючи фінансові результати, кадрову динаміку, корпоративну культуру та ступінь автоматизації управлінських процесів.

Система оцінювання базується на інтегральному індикаторі, що поєднує три блоки критеріїв: економічний (рентабельність інвестицій, економічна додана вартість, оборотність капіталу), соціальний (стабільність персоналу, рівень задоволеності працівників, професійний розвиток) і цифровий (інтеграція IT-рішень, автоматизація управління, точність аналітичного прогнозування). Така структура дозволяє визначати збалансованість між фінансовою результативністю, соціальною відповідальністю та технологічними можливостями підприємства.

Результати впровадження адаптивної системи демонструють зростання інвестиційної активності, підвищення рентабельності, скорочення операційних ризиків і посилення мотиваційного потенціалу персоналу. Виявлено синергетичний ефект взаємодії фінансових, організаційних і людських факторів, що створює мультиплікативний приріст ефективності та забезпечує здатність системи до самонавчання й адаптації в умовах ринкових змін.

ПОКАЗНИКИ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДСОБНИХ ПРИМІЩЕНЬ КВАРТИР

2026-06-06T18:23:29+03:00

На підставі аналізу нормативної документації, документальних даних та експертної оцінки, визначено чисельні значення і обґрунтування характеристик бракувальних, еталонних та базових показників простих властивостей зовнішньої та внутрішньої технічної безпеки підсобних приміщень квартир.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І ПРАКТИКИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ДЕСТРУКТИВНИХ ПРОЦЕСІВ В ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОМУ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНИХ ОБ’ЄКТІВ

2026-06-06T18:28:51+03:00

Будівельна галузь функціонує в умовах високої динаміки, технологічних змін і постійного зростання складності управління проектами. У таких умовах дедалі більшого значення набувають питання запобігання та подолання деструктивних процесів, які можуть призвести до порушення стабільності організаційно-технологічного розвитку об’єктів, затримок у реалізації проєктів та втрати їхньої ефективності. Деструктивні процеси розглядаються як системні відхилення, що впливають на узгодженість рішень, ефективність використання ресурсів і якість кінцевого результату.

Дослідження зосереджується на узагальненні міжнародного досвіду у сфері управління такими процесами та виявленні механізмів, які довели свою ефективність у практиці розвинених країн. Особлива увага приділяється цифровим інструментам моніторингу та прогнозування, впровадженню Lean-технологій, інтегрованим моделям управління життєвим циклом будівель (IPD), а також системам оцінювання сталого розвитку на основі стандартів BREEAM і LEED. Аналіз показує, що цифровізація управління, стандартизація процесів і формування культури безпеки створюють підґрунтя для підвищення стійкості будівельних систем.. Також акцентується увага на ролі технологій BIM, ERP та аналітичних інструментів штучного інтелекту у виявленні ранніх ознак деструкцій і запобіганні їхньому поширенню. Описано принципи побудови адаптивної моделі управління, яка поєднує превентивний контроль, аналіз ризиків і механізми оперативного реагування. Такий підхід забезпечує не лише відновлення стабільності, а й створення умов для сталого розвитку, інноваційного зростання та підвищення довгострокової надійності будівельних процесів.

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА ТИПІВ МІСЬКОГО ПЛАНУВАННЯ: РОЗРАХУНОК КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ

2026-06-06T18:41:03+03:00

Присвячено практичній апробації методики інтегральної оцінки типів міського планування в умовах післявоєнного відновлення міст України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від підходу «відбудова як було» до концепції «Build Back Better», що передбачає прийняття містобудівних рішень на основі багатофакторного аналізу та узгодження інтересів основних стейкхолдерів.

У роботі проведено порівняльний аналіз трьох типів планувальних структур житлового району — сітчастої, лінійної та кластерної — на основі уніфікованої умовної моделі площею 4 га. Оцінка здійснюється за п’ятьма групами показників: економічними, соціальними, містобудівними, екологічними та післявоєнними. Якісні характеристики міського середовища переведено в кількісні значення шляхом експертного оцінювання за 10-бальною шкалою з подальшим розрахунком інтегрального індексу.

Результати дослідження показали, що кластерна планувальна структура із забудовою середньої поверховості (5–9 поверхів) має найвищий інтегральний показник завдяки поєднанню економічної ефективності, функціональної насиченості та соціальної доступності. Сітчаста структура відзначається збалансованістю показників, тоді як лінійна — екологічною стійкістю та кращою адаптивністю до умов руйнувань.

Запропонована методика є гнучкою та може адаптуватися до різних містобудівних сценаріїв залежно від пріоритетів відновлення, ресурсних обмежень і локальних умов, формуючи основу для подальшого застосування інтегрального підходу в практиці відбудови українських міст.

ІСТОРИЧНИЙ МІСЬКИЙ ЛАНДШАФТ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ МІСЬКОЇ СПАДЩИНИ

2026-06-06T18:45:41+03:00

Досліджується концепція міської спадщини як складного явища, що виходить за межі окремих архітектурних пам'яток. Актуальність дослідження зумовлена конфліктом між швидкою урбанізацією та необхідністю збереження історичної ідентичності міст. Метою дослідження є аналіз підходу історичного міського ландшафту (HUL), рекомендованого ЮНЕСКО, як інструменту сталого розвитку та інтеграції культурної спадщини в сучасне міське планування.

У дослідженні використовується системний аналіз та порівняльний підхід, на прикладах українських міст (Київ, Львів, Івано-Франківськ) та європейських міст. Дослідження розглядає багатошарову природу міського простору, що охоплює природний ландшафт, структуру планування, соціальні практики та нематеріальну спадщину. Особлива увага приділяється викликам комерціалізації та неконтрольованої забудови, які спотворюють історичне середовище.

Результати підтверджують, що адаптивне повторне використання об'єктів спадщини та залучення місцевих громад до прийняття рішень є критичними факторами успішного відродження. Показано, що збереження автентичності підвищує економічну привабливість міст, стимулює креативні індустрії та зміцнює соціальну згуртованість. Автор наголошує, що концепція HUL не протистоїть розвитку, а радше пропонує модель управління змінами, де спадщина служить ресурсом для інновацій. Практичне значення роботи полягає в потенційному застосуванні запропонованих підходів місцевими органами влади для розробки стратегій сталого міського розвитку, що гармонізують інтереси інвесторів та громади.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ КОГНІТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІНСЬКОГО ВИБОРУ

2026-06-06T18:51:02+03:00

Когнітивні процеси в системі управлінського вибору становлять основу сучасного стратегічного мислення та визначають якість прийняття управлінських рішень у складному, динамічному середовищі. Управлінська діяльність у цифрову добу вимагає поєднання раціональних і інтуїтивних підходів, аналітичного мислення, емоційного інтелекту та когнітивної гнучкості. Розуміння управління як когнітивної системи дає змогу аналізувати процеси сприйняття, оцінювання, інтерпретації інформації та її трансформації у знання, необхідні для формування стратегічних рішень.

Когнітивна архітектура управлінського вибору включає етапи сприйняття сигналів середовища, побудову ментальних моделей, формування альтернатив, вибір оптимального рішення та рефлексію щодо результату. Ефективність цього процесу визначається не обсягом доступної інформації, а здатністю керівника виявляти закономірності, структурувати знання та створювати когерентні когнітивні зв’язки. У статті підкреслюється, що поєднання аналітичного мислення та інтуїції забезпечує баланс між швидкістю реагування й точністю рішень.

ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТОНІКИ ГНУЧКОЇ МОДЕЛІ: ВИЗНАЧЕННЯ РОЛЕЙ, ОПТИМІЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ, ЦИФРОВІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

2026-06-06T18:55:01+03:00

Формування архітектоніки гнучкої моделі управління розглядається як комплексний процес структурної перебудови організації, що поєднує визначення ролей, оптимізацію бізнес-процесів та цифровізацію управлінських механізмів. В умовах цифрової трансформації, високої турбулентності ринку та зростання складності міжфункціональної взаємодії традиційні ієрархічні підходи до організації управління виявляються недостатньо ефективними. Актуалізується потреба у впровадженні гнучких моделей, здатних забезпечити швидку адаптацію до змін, мінімізувати часові лаги в прийнятті рішень і підвищити прозорість управлінських процесів.

ТЕХНОЛОГІЯ ОЦІНКИ ПОШКОДЖЕНЬ СПОРУД ЗА ДАНИМИ ЗНІМАННЯ БПЛА НА ПРИКЛАДІ СЕЛА ПОСАД-ПОКРОВСЬКЕ ХЕРСОНСЬКОГО РАЙОНУ

2026-06-06T19:01:56+03:00

Війна московитів проти України та української ідентичності призвела до руйнування величезної кількості будівель, споруд, інфраструктурних об’єктів, знищення цілих населених пунктів, зміни природних та агроландшафтів. За даними [1] прямі збитки інфраструктури від руйнувань станом на листопад 2024 року становили близько 170 000 000 000 $. Звичайно, що на відміну від людських втрат, економічні втрати можна відновити. Першочерговим етапом відновлення є оцінка рівнів та обсягів руйнувань і пошкоджень та розрахунок вартості відновлюваних робіт. Найбільш затребуваними є і будуть технології, які базуються на використанні безпілотних літальних апаратів (БПЛА), адже вони забезпечують точність, оперативність, безпечність та меншу вартість робіт.

Мета цієї роботи – розробка і дослідження технології оцінки пошкоджень споруд за даними знімання БПЛА як нагальної, важливої наукової та архіважливої практичної задачі.

Запропонований технологічний ланцюжок включає знімання БПЛА літакового типу з монокрилом Скіф, побудову ортофотоплану в середовищі Pix4Dmapper, векторизацію будівель в Qantum GIS, візуальну оцінку рівня пошкоджень споруд, автоматичну оцінку пошкоджень на платформі UADAMAGE та донавчання штучних нейронних мереж на основі даних візуальної оцінки. Розроблена технологія апробована на спорудах села Посад-Покровське Херсонського району.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ГЕОПРОСТОРОВИХ ДАНИХ В УКРАЇНІ

2026-06-06T19:09:40+03:00

Досліджено правовий статус геопросторових даних в Україні та запропоновано їх класифікацію за критерієм юридичної значущості на офіційні (реєстрові та інші) та неофіційні. Проаналізовано роль метаданих у забезпеченні достовірності інформації та визначено вплив статусу даних на їх процесуальну цінність у системі юридичної відповідальності та їхню придатність бути доказами в суді. Обґрунтовано необхідність наділення офіційних картографічних даних статусом реєстрових для підвищення топологічної цілісності даних державних реєстрів.

ВИЗНАЧЕННЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ КУТІВ ПОВОРОТУ БАР-КОДОВОЇ РЕЙКИ НА ОСНОВІ РОБАСТНОЇ ОЦІНКИ ПОВТОРНИХ ВИМІРЮВАНЬ

2026-06-06T19:21:45+03:00

У практиці виконанні високоточних робіт: геодезичного контролю осідань, моніторингу деформацій споруд в стіснених умовах (ущільнена забудова, вузькі коридори споруд, технологічні проходи, тунелі) виникають випадки відсутності можливості встановлення бар-кодової рейки з дотриманням умови наближено ортогонального орієнтування її площини відносно візирного променю труби цифрового нівеліра. В таких ситуаціях спостереження виконуються під кутом до рейки розвернутої навколо власної вертикальної осі на деякий кут θ, що потенційно викликає появу систематичних похибок у відліках та погіршення повторюваності результатів. Метою дослідження є визначення в лабораторних умовах гранично допустимого кута повороту рейки за критерієм якості повторних вимірювань і формулювання рекомендацій застосування цифрового нівеліра Sokkia SDL30. Запропоновано алгоритм обчислення дескриптора за повторними відліками початку/кінця (start/end) штриха, визначення критерія стабільності u_A(θ) та робастного порогу u₉₅=P95(u_A(θ)), який утворює робочу множину кутів Q_W із гарантованою відтворюваністю. Емпіричними тестами на відстані 2 м підтверджено наявність значущої залежності між кутом повороту рейки θ та нормованим дескриптором A_norm(θ)(ANOVA: F=2354,11, p<0,001, h²» 0,992), а використання регресійного моделювання (поліномом 3-го порядку) продемонструвало отримання R² = 0,976.

Результати дослідження можуть бути використані для обґрунтованого вибору допустимих кутів спостереження рейки в умовах суттєвих просторових обмежень.

ДОСВІД ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО КАБІНЕТУ ПОСТАЧАЛЬНИКА ГЕОПРОСТОРОВИХ ДАНИХ НА ГЕОПОРТАЛІ МІСТОБУДІВНОГО КАДАСТРУ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

2026-06-06T19:32:36+03:00

Наведено досвід практичної реалізації, опис структури та завдань електронного кабінету постачальника геопросторових даних, впровадженого у складі геоінформаційної системи містобудівного кадастру Луцької міської територіальної громади.

Електронний кабінет постачальника геопросторових даних - це спеціалізована підсистема для управління геопросторовими наборами даних, призначена для автоматизації процесів їх створення, редагування, публікації та підтримки в межах геоінформаційної системи (ГІС). Кабінет виступає інструментом взаємодії між постачальниками даних та адміністраторами системи, забезпечуючи стандартизовану та зручну роботу з просторовою інформацією через веб-інтерфейс.

Призначення електронного кабінету полягає у впорядкуванні процесів наповнення, оновлення та супроводу геопросторових наборів даних, а також у забезпеченні регламентованої взаємодії між учасниками роботи з такими даними в межах ГІС.

Завдяки функціоналу кабінету постачальники можуть працювати з геопросторовими даними без необхідності використання складного професійного ГІС-програмного забезпечення або володіння глибокими технічними знаннями, що робить систему доступною для широкого кола відповідальних фахівців і сприяє повсякденному використанню просторової інформації в робочих процесах.

У підсумку електронний кабінет постачальника геопросторових даних сприяє формуванню та розвитку єдиної актуальної бази геопросторових даних територіальної громади. Це спрощує роботу службовців, забезпечує узгодженість інформації між підрозділами та дозволяє використовувати просторові дані як повноцінний інструмент у щоденній діяльності органів місцевого самоврядування.Мета статті – ознайомити геоінформаційну громадськість з досвідом роботи та використання електронного кабінету постачальника геопросторових даних, який реалізовано в складі геоінформаційної системи містобудівного кадастру Луцької міської територіальної громади.

В статті наведено методику роботи з електронним кабінетом.

АНАЛІЗ ТА ОЦІНЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ-СЕРВІСУ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ WMS У НАЦІОНАЛЬНОМУ ГЕОПОРТАЛІ НІГД

2026-06-06T19:41:36+03:00

Здійснено аналіз використання веб-сервісу візуалізації WMS (Web Map Service) для Національного геопорталу національної інфраструктури геопросторових даних (НІГД). Сервіс WMS забезпечує уніфікований механізм доступу, передачі та відображення геопросторових даних через мережу Інтернет. Досліджено функціонування сервісу WMS, а також структуру основних операцій (GetCapabilities, GetMap, GetFeatureInfo), проведено оцінку відповідності реалізації вимогам стандартів OGC 06-042 (WMS 1.3.0), ISO 19128:2005 і технічним рекомендаціям INSPIRE View Services v. 3.11 (2013). Проаналізовано особливості динамічного формування картографічних зображень і забезпечення інтероперабельності сервісу у складі Національного геопорталу НІГД.

ЗАСТОСУВАННЯ НЕЙРОМЕРЕЖЕВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА АДАПТИВНОЇ ОЦІНКИ ДЛЯ ОЦІНКИ ТОЧНОСТІ ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ

2026-06-06T19:46:14+03:00

Розглянуто проблему оцінки точності геодезичних мереж в умовах неоднорідності вимірювань та складної просторової конфігурації мережі. Проаналізовано обмеження класичних методів оцінювання, зокрема методу найменших квадратів, та обґрунтовано доцільність їх поєднання з сучасними підходами штучного інтелекту. Запропоновано застосування нейромережевого моделювання для реалізації адаптивної оцінки точності як геодезичних, так і маркшейдерських мереж.

Показано, що використання моделей глибокого навчання, зокрема графових нейронних мереж із механізмом уваги, дозволяє ефективно враховувати нелінійні залежності між вимірюваннями, геометрією мережі та похибками, а також автоматично виявляти й компенсувати систематичні похибки. Основну увагу приділено оцінюванню середньоквадратичної помилки положення пунктів як інтегрального показника точності мережі. Результати дослідження свідчать про зменшення похибок визначення координат та підвищення надійності оцінок порівняно з традиційними аналітичними методами та методом Монте-Карло, а також про значне зростання оперативності отримання результатів. Водночас відзначено необхідність значних обсягів навчальних даних і обмежену інтерпретованість нейромережевих моделей, що визначає перспективи подальших досліджень у напрямі застосування методів інтерпретованого штучного інтелекту та інтеграції експертних геодезичних знань. Поєднання класичних геодезичних підходів із методами глибокого навчання відкриває нові можливості для підвищення точності та надійності наземних і підземних геодезичних мереж.

СУЧАСНІ ДОСЛІДНИЦЬКІ МЕТОДИ У ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ В КОНТЕКСТІ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

2026-06-06T19:52:00+03:00

Узагальнено сучасні дослідницькі методи у сфері землекористування з позицій просторового розвитку територій. Розглянуто роль геоінформаційних систем, дистанційного зондування Землі, просторового та сценарного моделювання у формуванні науково обґрунтованих рішень з управління земельними ресурсами. Проведено порівняльний аналіз підходів до дослідження землекористування в Україні, Польщі, Франції, Румунії та Угорщині. Встановлено, що країни Європейського Союзу характеризуються високим рівнем інтеграції просторових даних, активним залученням наукових установ до процесів планування та орієнтацією на екологічні пріоритети. Обґрунтовано напрями адаптації європейського досвіду для України з урахуванням реформування системи територіального планування, децентралізації та потреб післявоєнного відновлення.

ОСОБЛИВОСТІ ТОЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В КОНТЕКСТІ ЗАВДАНЬ ЗЕМЛЕУСТРОЮ

2026-06-06T19:58:15+03:00

Різноманітність рельєфу, агрохімічних властивостей ґрунту та інших умов вирощування сільськогосподарських культур у межах поля потребує врахування для раціонального використання орних земель. Погіршення кліматичних умов, жорстке конкурентне середовище змушують сільськогосподарські підприємства шукати шляхи зменшення собівартості продукції рослинництва, застосовуючи для цього нові технології та методи. В роботі розглядається сумісне застосування точного землеробства та ґрунтозахисної технології вертикального смугового обробітку ґрунту «Strip-till» як агротехнічних заходів землеустрою. Виконано аналіз досвіду практичного застосування точного землеробства та ґрунтозахисних технологій для раціонального використання земель. Розглянуто приклад поля, що розташоване в Ляшківській громаді Дніпропетровської області, та має просторові недоліки. Показано, що застосування технології «Strip-till» в поєднанні з точним землеробством підвищує родючість ріллі та врожайність сільськогосподарських культур. Окреслено економічні та екологічні переваги цих технологій. До них відноситься можливість встановлювати характеристики всіх ділянок поля, визначати проблемні ділянки (малопродуктивні, із наявністю різного ступеня еродованості, штучних або природних перешкод для ведення польових робіт), і таким чином підвищувати ефективність землеустрою. За багаторічними статистичними даними посівних площ та врожайності соняшника в Дніпропетровській області та Україні встановлено динаміку відповідних змін. Протягом останніх 25-ти років спостерігаються збільшення посівних площ та зростання врожайності, причому більшим темпом змін відрізняються загальнодержавні показники. Результати проведеного кореляційного аналізу за коефіцієнтом кореляції Пірсона свідчать про високий зв'язок між врожайністю соняшника в Дніпропетровській області та Україні в цілому.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПАРАДИГМИ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ, СПРИЧИНЕНА РОЗВИТКОМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2026-06-06T20:05:54+03:00

Методологія моніторингу земель постійно вдосконалюється у зв’язку впровадженням сучасних технологій. На сучасному етапі результатом глобального технічного прогресу є штучний інтелект, який виступає рушійною силою інновацій. Наявність численних наукових публікацій про окремі впровадження штучного інтелекту в існуючі методи досліджень підтверджує та аргументує необхідність перегляду чинної парадигми моніторингової діяльності, зокрема моніторингу земель. Моніторинг земель це комплексна система спостережень, об’єктом якої є всі категорії земель, система має методичний інструментарій для вирішення поставлених завдань. Парадигма моніторингу земель визначається методологічним апаратом та останні сто років трансформувалась декілька разів, від етапу застосування традиційних інструментальних методів моніторингу до впровадження моделей штучного інтелекту. Для сучасної моніторингової діяльності важливими є такі технологічні напрями штучного інтелекту: машинне навчання та глибоке навчання, експертні системи та інтелектуальні системи прийняття рішень. Штучний інтелект не просто вдосконалює окремі методи аналізу та обробки даних, а змінює парадигму моніторингу у зв’язку з широким спектром застосування сучасних технологій в процесі спостережень за об’єктами моніторингу. Сьогодні трансформація парадигми моніторингу земель полягає у переході від процесу візуального аналізу даних до оперативного високотехнологічного оброблення результатів спостереження за станом земель.

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ГЕОМАТИКИ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ПРОСТОРОВОГО ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2026-06-06T20:10:08+03:00

Обґрунтовано доцільність застосування методів геоматики для інформаційно-аналітичної підтримки просторового планування територіальних громад в Україні в умовах цифрової трансформації містобудівної діяльності. Розглянуто нормативно-правове забезпечення щодо формування баз геоданих комплексних планів просторового розвитку та науково-проєктної документації у сфері охорони культурної спадщини.
На прикладі міста Чернівці продемонстровано практичне використання геоінформаційних систем та методу буферного аналізу для визначення територій пам’яток архітектури та їх охоронних зон відповідно до чинного законодавства. Показано процес інтеграції відкритих геопросторових даних у стандартизовану базу геоданих та автоматизацію просторових операцій у середовищі QGIS. Отримані результати підтверджують ефективність методів геоматики для підвищення якості геопросторових даних, обґрунтованості планувальних рішень і розвитку систем просторового планування територіальних громад.

ПАРАДИГМА ВІДНОВЛЕННЯ КУЛЬТОВИХ СПОРУД У КОНТЕКСТІ КОГНІТИВНО-АНАЛІТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ

2026-06-06T20:17:10+03:00

Сучасна парадигма відновлення культових споруд формується на перетині архітектурної феноменології, когнітивної науки та цифрової аналітики. Відновлення сакральних об’єктів постає як процес не лише реконструкції матеріальної форми, а й відтворення духовного змісту, зафіксованого у структурі простору. Кожен храм є носієм колективної пам’яті, у якій переплітаються світло, звук, ритм, колір і рух, створюючи неповторну мову духовної архітектури. Цей простір не просто фіксує минуле, а відображає спосіб мислення епохи, її уявлення про гармонію, сакральність і людину у Всесвіті.

Когнітивно-аналітичний підхід до реставрації дозволяє поєднати матеріальні, семантичні та духовні аспекти архітектури в єдину систему пізнання. Наукові моделі, побудовані на базі 3D-сканування, фотограмметрії, штучного інтелекту та параметричного моделювання, відтворюють геометрію й текстуру споруди, але водночас розкривають закономірності її символічної мови — пропорцій, орієнтацій, взаємодії світла і тіні. Завдяки цьому відновлення набуває не характеру копіювання, а змісту інтелектуального перекладу архітектурної думки минулого на мову сучасних технологій.

ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОЇ МІСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

2026-06-06T20:22:35+03:00

Досліджено поняття резильєтності та інноваційні моделі розвитку міських економік. Розкрито зміст концепції «трикутник знань» та моделі Quadruple Helix як інституційних основ адаптивного та трансформаційного розвитку міст. Обґрунтовано доцільність застосування зазначених моделей для українських міст в умовах воєнних викликів і післявоєнного відновлення. Показано, що інтеграція освіти, науки, бізнесу, публічної влади та громадянського суспільства є ключовим чинником підвищення економічної резильєнтності міських систем.

ПОБУДОВА ВНУТРІШНІХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ КОМЕРЦІЙНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-06-06T20:28:13+03:00

Комерційне впровадження інноваційних технологій на сучасному підприємстві потребує формування цілісної системи внутрішніх організаційних механізмів, здатних забезпечити трансформацію науково-технічних розробок у стійку економічну вартість. Інституціоналізація інноваційної діяльності розглядається як процес створення формалізованої структури управління, що охоплює організаційні підрозділи, процедури відбору та оцінювання ідей, механізми фінансування, цифрові контури супроводу та систему контролю результативності. Обґрунтовано необхідність поєднання централізованих інноваційних офісів із децентралізованими командами, що забезпечують генерацію прикладних рішень у межах функціональних підрозділів.

Розкрито роль моделей оцінювання економічної доцільності інновацій, зокрема модифікованого методу дисконтованих грошових потоків, підходу реальних опціонів, портфельного управління та багатокритеріального аналізу. Визначено, що ефективність інституціоналізованої інноваційної системи має оцінюватися не лише за кількістю впроваджених розробок, а й за їх стратегічною релевантністю, рівнем комерційної реалізації та мультиплікативним ефектом для операційної діяльності підприємства.

ESG ІНВЕСТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

2026-06-06T22:14:22+03:00

Розкрито еволюцію концепції ESG-інвестування від ідей соціально відповідального інвестування другої половини ХХ століття до формування глобальних стандартів відповідального фінансування. Висвітлено ключові етапи трансформації ESG-підходу, зокрема формування міжнародних принципів відповідального інвестування та сучасну тенденцію до перетворення ESG на системоутворюючий елемент глобальних інвестиційних стратегій.

Обґрунтовано, що традиційні фінансові моделі, орієнтовані переважно на показники прибутковості, ліквідності та рентабельності, не забезпечують повноцінної оцінки довгострокових ризиків і стійкості бізнес-моделей. Посилення кліматичних змін, соціальної нерівності, регуляторного тиску та зростання ролі нематеріальних активів актуалізують необхідність інтеграції нефінансових критеріїв у процес інвестиційного аналізу.

Досліджено канали впливу ESG-практик на фінансові результати компаній, серед яких підвищення операційної ефективності, удосконалення ризик-менеджменту, стимулювання інноваційної активності та зниження вартості капіталу. Системне впровадження ESG-принципів сприяє формуванню довгострокової економічної цінності, зміцненню конкурентоспроможності та підвищенню інвестиційної привабливості бізнесу.

Зазначено, що впровадження принципів сталого фінансування в програми відбудови України створює можливості для формування «зеленої» моделі економічного зростання, узгодженої з європейськими стандартами та цілями кліматичної нейтральності.

Проаналізовано нормативно-правові ініціативи щодо гармонізації національної системи звітності зі сталого розвитку з європейськими стандартами, роль Національного банку України у впровадженні політики сталого фінансування та розвиток ринку «зелених» облігацій. Визначено вплив міжнародних фінансових організацій на поширення екологічних і соціальних стандартів у вітчизняному корпоративному секторі.

Обґрунтовано, що в умовах повномасштабної війни та повоєнної відбудови інтеграція ESG-принципів набуває стратегічного значення як інструмент структурної модернізації економіки, підвищення довіри міжнародних інвесторів та забезпечення довгострокової стійкості фінансової системи. Зроблено висновок, що ESG-інвестування формує нову парадигму інвестиційного процесу, орієнтовану на поєднання економічної ефективності, соціальної відповідальності та екологічної збалансованості розвитку.

ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ДЛЯ АНАЛІТИЧНОГО СУПРОВОДУ СТРАТЕГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ

2026-06-06T22:29:29+03:00

Цифровізація стратегічного управління трансформує підходи до реалізації довгострокових ініціатив у будівельному, інфраструктурному та девелоперському секторах. В умовах зростаючої турбулентності зовнішнього середовища, багатофакторності впливів та високої швидкості змін застосування цифрових платформ стає системоутворюючим елементом аналітичного супроводу стратегічних ініціатив. Цифрові платформи виступають інтегрованим середовищем акумулювання, обробки, інтерпретації та візуалізації даних, забезпечуючи безперервність управлінського циклу від формування стратегічної мети до контролю результативності її реалізації. Архітектура сучасної платформи включає рівні інтеграції даних (Data Integration Layer), аналітичне ядро (Analytics Core), модулі візуалізації KPI, механізми сценарного моделювання та інтерфейс прийняття рішень. Важливим є використання ETL-процесів, data lake-технологій, алгоритмів машинного навчання та інструментів прогнозної аналітики, що дозволяють здійснювати описовий, діагностичний, прогнозний і рекомендаційний аналіз. Формалізація стратегічного супроводу відбувається через систему інтегральних функцій оцінювання відхилень, ризик-функцій та моделей сценарної чутливості. Застосування авторегресивних моделей, симуляцій Monte Carlo, What-if аналізу та когнітивних алгоритмів забезпечує перехід від реактивного управління до проактивного стратегічного моделювання. Інтеграція платформ із ERP, CRM та BIM-системами створює єдиний цифровий ланцюг моніторингу, у якому забезпечується синхронізація операційних, фінансових і просторових даних.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ У КОНТЕКСТІ ВІДНОВЛЕННЯ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

2026-06-06T22:36:48+03:00

Реконструкція громадських будівель є одним із ключових напрямів відновлення сучасного міського середовища, оскільки поєднує соціальні, економічні та екологічні аспекти розвитку. Її реалізація сприяє створенню комфортних, безпечних і доступних просторів, які забезпечують соціальну інтеграцію, підвищення якості життя населення та активізацію міської економіки. Реконструкція не обмежується технічним оновленням будівель — вона трансформує міські райони, формуючи нові громадські центри, що стимулюють культурну та економічну активність.

Соціальні ефекти реконструкції проявляються у зростанні доступності та інклюзивності середовища, покращенні благоустрою, розвитку громадських просторів і посиленні соціальної згуртованості. Відновлені об’єкти стають платформами для освітніх, культурних і соціальних ініціатив, сприяють розвитку локальних спільнот і формуванню нової якості публічного простору.

Економічні результати виявляються через збільшення вартості об’єктів нерухомості, скорочення енерговитрат завдяки впровадженню енергоефективних технологій, підвищення рентабельності площ і створення нових робочих місць. Реконструкція формує мультиплікативний ефект для суміжних галузей — будівельної індустрії, сфери послуг, торгівлі та малого підприємництва.

ЕКОНОМІЧНА ПАРАМЕТРИЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО БІОСФЕРОСУМІСНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

2026-06-07T18:47:59+03:00

Обґрунтовано теоретико-методичні засади параметризації економічної та операційної резильєнтності підприємства в умовах переходу до біосферосумісної моделі розвитку та реалізації подвійного зеленого і цифрового переходу. Розкрито сутність екосистемного підходу у будівництві як інтегрованої багаторівневої мережі взаємодії девелоперів, підрядників, фінансових інституцій, постачальників технологій і цифрових платформ, що функціонує на засадах координації даних, розподілу ризиків і платформеної синхронізації процесів. Доведено, що операційна резильєнтність посилюється через диверсифікацію ресурсних потоків, модульність контрактних відносин, сценарне планування та цифрову інтеграцію управлінських контурів.

Сформовано критеріальну базу економіко-екологічного оцінювання біосферосумісного розвитку підприємства, що охоплює показники ресурсної інтенсивності, циркулярності матеріальних потоків, вуглецевої інтенсивності, екологічної капіталізації інвестицій, резильєнтності до ресурсних шоків та стратегічної інтеграції принципів сталості. Запропоновано підхід до мультикритеріального вимірювання інтегрального індексу стійкості на основі нормування та зважування взаємопов’язаних параметрів.

Розроблено концептуальні положення системної діагностики господарського портфеля підприємства з урахуванням екологічної інтенсивності, довгострокової стабільності грошових потоків і ризик-профілю. Обґрунтовано доцільність формування цифрового двійника портфеля інвестиційно-будівельних проєктів як інструменту управління в просторі «вартість–ризик–ліквідність–ресурсні обмеження–ESG-ефект». Доведено, що цифрові платформи виступають інституційним ядром екосистемної трансформації, забезпечуючи гармонізацію інформаційних потоків, зниження транзакційних витрат і підвищення точності прогнозування.

Практичне значення результатів полягає у можливості формування інтегрованої системи управління стійкістю підприємства, що поєднує економічну ефективність, екологічну збалансованість і цифрову адаптивність у довгостроковій перспектив.

FINTECH-РІШЕННЯ В КООРДИНАТАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ: НОВІ ПАРАМЕТРИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА СТРАТЕГІЧНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

2026-06-07T18:57:12+03:00

Досліджено теоретико-методичні засади фінтехізації фінансового контуру операційної діяльності девелопера в умовах післявоєнної відбудови економіки України. Обґрунтовано, що цифрові фінансові технології виступають системоутворюючим елементом трансформації інвестиційно-будівельної діяльності, забезпечуючи інтеграцію економіко-управлінських, аналітичних, контрактних і ризик-менеджмент процесів у єдину інформаційно-фінансову систему. Розкрито особливості застосування фінтех-рішень на різних стадіях життєвого циклу проєкту — від передінвестиційного моделювання до реалізації будівельних робіт і портфельного управління. Запропоновано класифікацію FinTech-інструментів у будівництві з позицій напряму застосування, типів даних, економічного ефекту, результативних показників та ризиків.

Доведено, що впровадження цифрового казначейства проєкту, автоматизації контрактних процедур, фінансування ланцюга постачання, аналітики ризиків і ESG-орієнтованих фінансових механізмів сприяє підвищенню прозорості грошових потоків, зниженню інформаційної асиметрії між стейкхолдерами та зменшенню вартості залученого капіталу. Визначено, що фінтехізація забезпечує перехід від реактивної моделі фінансового управління до превентивної, заснованої на прогнозуванні відхилень бюджету та cash-flow в режимі, наближеному до реального часу. Окреслено потенціал токенізації активів, краудінвестингу та інструментів ESG-фінансування як механізмів диверсифікації джерел капіталу в умовах обмежених ресурсів відбудови. Обґрунтовано, що фінансові технології формують нову економічну архітектоніку девелопера, підвищуючи його фінансову стійкість, адаптивність і конкурентоспроможність у період структурної модернізації національної економіки.

ФІНАНСОВО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ ЯК ДРАЙВЕР ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

2026-06-07T20:12:25+03:00

Ддосліджено теоретико-методичні засади інноваційного розвитку підприємств будівельного девелопменту в умовах функціонування інтегрованого проєктного середовища та цифрової трансформації управлінських процесів. Обґрунтовано, що перехід від фрагментарної моделі реалізації інвестиційно-будівельних проєктів до інтегрованої системи координації стейкхолдерів, цифрових платформ та синхронізованих фінансово-інформаційних потоків зумовлює еволюцію підходів до оцінювання інноваційності та економічної стійкості девелопера. Доведено, що традиційні індикаторні методики не забезпечують адекватного вимірювання синергетичних ефектів інтеграції, цифрової зрілості процесів і ризик-орієнтованого управління.

Запропоновано концептуалізацію інноваційного розвитку як системної трансформації бізнес-моделі підприємства, що охоплює фінансово-технологічні інновації, цифрове казначейство, інтегроване управління ризиками та застосування економетричних інструментів аналізу. Обґрунтовано доцільність використання моделей VAR, GARCH, показників VaR та stress-testing для кількісної оцінки волатильності грошових потоків, меж ліквідності та стійкості проєктної фінансової моделі. Розкрито роль новітніх фінансових технологій як інфраструктурної основи формування системи економічної безпеки, що забезпечує перехід від постфактумного контролю до превентивного прогнозування відхилень бюджету та cash-flow.

Сформовано систему ключових показників для оцінювання стійкості проєкту житлового будівництва в умовах стресових сценаріїв, що дозволяє визначити порогові значення ліквідності, боргового навантаження та маржинальності. Доведено, що інтегроване проєктне середовище у поєднанні з фінансово-технологічними інноваціями формує нову економічну архітектоніку девелопера, підвищуючи його адаптивність, конкурентоспроможність і здатність до сталого розвитку в умовах структурної модернізації економіки.

БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНОЇ КОМПАНІЇ: ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ТА ЦИФРОВИЙ ВИМІР

2026-06-07T20:22:00+03:00

Обґрунтовано методологічні засади інтегрованого оцінювання результативності будівельної компанії з урахуванням проєктно-портфельної структури бізнесу та впливу цифрового середовища управління. Доведено, що традиційні фінансові показники не забезпечують адекватного відображення економічного ефекту в умовах багатопроєктності, високої капіталомісткості та ризикової волатильності галузі. Запропоновано аналітичну рамку, у якій результативність інтерпретується як функція вартості капіталу, конфігурації портфеля, операційної продуктивності та якості інформаційних потоків.

Модель ґрунтується на поєднанні показників створення вартості, ризик-скоригованої дохідності, ліквідності грошових потоків і ресурсної ефективності. Передбачено багатокритеріальну оптимізацію складу портфеля з урахуванням кореляції ризиків, часової структури інвестиційного циклу та обмежень фінансування. Особливу увагу приділено інтеграції цифрових інструментів управління, які забезпечують динамічне оновлення прогнозів, підвищення точності планування та зменшення транзакційних витрат координації.

Розкрито механізм трансформації операційних параметрів у фінансові результати через систему KPI, що охоплює показники маржинальності, оборотності, прогнозної собівартості завершення проєктів та стійкості до стрес-сценаріїв. Показано, що цифровізація управлінських процесів підвищує прозорість, скорочує інформаційні лаги та формує передумови для превентивного коригування відхилень. Практичне значення роботи полягає у створенні універсальної аналітичної платформи, придатної для прийняття стратегічних і тактичних рішень щодо структури портфеля, розподілу ресурсів і забезпечення фінансової стійкості підприємства в умовах невизначеності та структурної трансформації будівельного ринку.

МОДЕЛЮВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ ДИСЛОКАЦІЇ СКЛАДІВ ПРИ ЇХ РОЗМІЩЕННІ У СКЛАДСЬКІЙ МЕРЕЖІ МІСТ

2026-06-07T21:23:53+03:00

Показано, що рішення про вибір місцеположення складів приймаються з позицій як мікроекономіки, так і макроекономіки компанії, а також у залежності від задач, котрі ця компанія вирішує. Показано, що проблема вибору розміщення складів стає актуальною за певних конкретних містобудівних обставин. Вказані основні фактори , які впливають на вибір місцезнаходження складу. Розглянуті основні стратегії розміщення складів: а) стратегія розміщення складів відносно ринків збуту; б) стратегія розміщення складів поблизу виробництва; в) стратегія проміжного розміщення складів (стратегія розміщення складів логістичних посередників); г) стратегія розміщення складів у складській мережі міст, яка враховує їх географічне положення. При визначенні числа та оптимальної дислокації складів компаній останнім необхідний великий об’єм вихідної інформації, зміст і параметри якої висвітлені у роботі. Наведений критерій оптимізації розміщення складу у певній територіальній зоні міста та алгоритм його реалізації. Вказано, що при прийнятті обґрунтованого рішення щодо формування складської мережі та визначення дислокації слід керуватись двома основними принципами: 1) мінімальними сукупними витратами, пов’язаними з експлуатацією складської мережі, з урахуванням витрат на будівництво; 2) максимальним рівнем обслуговування споживачів. У випадку відповідності цим критеріям можна починати розробку проєкту складського господарства. Зазначено, що раціональне розміщення складського господарства суттєво впливає на загальні величини вантажопотоків і сприяє вирішенню проблеми скорочення транспортних та складських витрат.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ГІБРИДНОГО ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ

2026-06-07T21:32:14+03:00

Проаналізовано особливості трансформації політичного лідерства в Україні в умовах тривалого демократичного транзиту та воєнних викликів. Доведено, що тенденції концентрації влади мають інституційне підґрунтя та відтворюються в межах гібридного режиму. Розкрито еволюцію механізмів централізації управління від пострадянського періоду до сучасного етапу воєнної мобілізації. Показано, що український випадок поєднує елементи конкурентної політики з неопатримоніальними практиками, що формує стійку модель інституційної гібридності.

МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В КОНТЕКСТІ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

2026-06-07T21:36:06+03:00

Чинником стійкості держави в умовах війни, повоєнного відновлення є спроможність територіальних громад. Тому децентралізація влади залишається предметом державної політики та об’єктом наукових досліджень. Одним з завдань дослідження політики децентралізації є з’ясування змістовного його наповнення, співвідношення з близькими, але не тотожніми поняттями. Метою статті є аналіз співвідношення між політикою децентралізації та явищем міжмуніципального співробітництва, з’ясування ступеня необхідності вивчення цього явища, розробка рекомендацій щодо такого вивчення.

Політика децентралізації спрямована на розширення прав і повноважень місцевого самоврядування. Її складовою в Україні та інших країнах є укрупнення муніципалітетів. Метою є формування спроможних територіальних громад.

Згідно з європейською думкою, політика є вирішальним чинником розуміння міжмуніципального співробітництва, останнє сприяє формуванню кооперативної політичної культури, солідарності, залучає місцеві організації до самоврядування. У багатьох країнах міжмуніципального співробітництва передувало укрупненню мінципалітетів.

Аналіз нормативнної бази співробіництва громад в Україні свідчить, що його завдання співпадають з однією з головних цілей децентралізації – формуванням спроможних громад. Хоча умовою співробітництва не є законодавчий перерозподіл повноважень між державою та місцевим самоврядуванням, по факту перерозподіл відбувається шляхом надання у комунальну власність об’єктів держвласності та фінансових ресурсів. Формуються додані «управлінські вартості» самоврядування без їх зменшення для інших суб’єктів управління.

У статті проаналізовані теоретичні підходи, методи та джерельна база вивчення міжмуніципального співробітництва при науковому дослідженні політики децентралізації.

ФОРМУВАННЯ «СТЕЖКИ ЗАЛЕЖНОСТІ» УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

2026-06-07T21:42:11+03:00

Актуальність дослідження українського націоналізму зумовлена тим, що цей рух значною мірою впливає на державотворення в Україні. Але націоналістичні партії ніколи не очолювали процеси, які призводили до втілення їх ідей, ніколи не завойовували серця широкого загалу українців. Це було зумовлено широким спектром причин. Наша гіпотеза полягає в тому, що однією з них є ідеологічні постулати націоналізму, формування яких відбувалось історично.

Метою статті є аналіз ідеологічних засад українських націоналістичних партій та організацій, які діяли на теренах Наддніпрянської України на зламі ХІХ-ХХ ст.ст., зокрема на предмет їх відповідності реаліям суспільного розвитку

Становлення націоналізму в Україні відбувалось на етапі зрілого капіталізму, а також під впливом європейських ідеологічних течій. Капіталізм призвів до розвитку освіти, залучення широких мас до суспільно-політичного життя, «націоналізації» суспільних рухів. Водночас в Європі відбувається трансформація концепції нації від етнічної до політичної її моделі. Розвиток України гальмували залишки феодалізму. Соціальна структура була деформована.

Орієнтирами, які дозволили оцінити ідеологічні конструкти націоналістів, слугували ідеї провідних українських мислителів М. Драгоманова, М. Грушевського, Лесі Українки.

У статті проаналізовані ключові ідеї програмних документів «Братства тарасівців», Української народної партії, праць М. Міхновського щодо ролі націоналізму, мети діяльності цього руху, його стратегії й тактики. З’ясовано, що не усі ці ідеї відповідали завданням, які стояли перед суспільством. Акцентовано на суперечностях цих ідей з точки зору перспектив визвольної боротьби, зокрема між уявленнями про головну мету та етапами її досягнення тощо. Вони й сформували ту «стежку залежності», якою націоналізм крокував тривалий час й часом крокує й досі, що обмежує його політичний потенціал.

ПОЛІТИЧНА СУБ'ЄКТНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2026-06-07T21:46:46+03:00

Розглядається динаміка політичної суб’єктності громадських організацій у сучасному українському суспільстві в умовах повномасштабного російського вторгнення, прискореної євроінтеграції та формування інституцій повоєнного відновлення. Вихідною є гіпотеза про якісний зсув у статусі громадських організацій – від допоміжних агентів до повноцінних суб’єктів державотворення, які беруть участь не лише в операційній, а й у нормативно-дискурсивній сферах: у формулюванні національної безпекової стратегії, впливі на законотворчий процес, конструюванні нових стандартів підзвітності влади та механізмів громадського контролю. Особливу увагу приділено концептуальному уточненню політичної суб’єктності як здатності громадської організації самостійно визначати свої політичні цілі, засоби дії, дискурсивну мову та етичні рамки участі в політичному процесі у протиставленні до практики її інструменталізації з боку державних, політичних та міжнародних структур.

Робиться аналіз чинного законодавства України, публічного дискурсу, кейсів стратегічного лобіювання й судового захистництва, а також даних Індексу впливу громадських організацій (IOI-2025), згідно з якими 34 % змін у законодавстві з 2022 р. мали пряме або опосередковане походження від громадських організацій – майже вдвічі більше, ніж у 2016–2021 рр. Зокрема, аналізуються ключові механізми впливу, а також критичні виклики, що супроводжують даний процес: бюрократизація, ризики кооптації, політизація волонтерства та випадки репресій. Підкреслюється необхідність поєднання формальних та неформальних форм участі для збереження критичного, автономного потенціалу громадянського суспільства.

Стаття має як теоретичну, так і практичну цінність, а її результати можуть бути використані науковцями, державними установами, міжнародними партнерами та самими громадськими організаціями для вдосконалення інституційного середовища, підвищення ефективності взаємодії між владою та суспільством, а також вироблення стратегій запобігання деструктивній політичній суб’єктності.

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2026-06-07T21:51:40+03:00

Висвітлюється еволюція громадських організацій як інституцій громадянського суспільства в Україні – від добровільних асоціацій XIX ст. до стратегічних суб’єктів державотворення в умовах повномасштабної війни та повоєнного відновлення. Автор статті спирається на інституційну теорію та концепцію соціального капіталу, щоб систематизувати процес інституціоналізації громадських організацій через п’ять умовних етапів: емерджентність, легітимація, формалізація, стабілізація та трансформація. Особлива увага приділяється критеріям інституційної зрілості: статутній автономії, фінансовій прозорості, внутрішній демократії, стратегічному плануванню та здатності до реплікації.

На основі історико-соціологічного аналізу виділено ключові періоди розвитку українського громадського сектору: національне відродження, радянська деструкція, пострадянський активізм, інституційне консолідування, революційний прорив та воєнне та повоєнне становлення. У контексті повномасштабного вторгнення росії проаналізовано нові організаційні форми – оперативно-респонсивні, платформні та транснаціональні мережі, а також виклики, пов’язані з правовою невизначеністю, безпекою та адміністративним навантаженням. Автором статті передбачається подальша професіоналізація громадянського сектору, перехід до змішаних фінансових моделей, посилення ролі цифрових технологій та інтеграція громадських організацій у процеси державного управління.

Стаття має міждисциплінарну цінність для дослідників політичної соціології, інституційної теорії, публічного управління та практиків, які займаються розвитком громадянського суспільства, реформуванням публічної політики та повоєнним відновленням.

НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН

2026-06-11T21:20:17+03:00

Система надання житлово-комунальних послуг є вагомим чинником формування відносин між владою та громадянами. Це було підтверджено актуальними подіями в Україні в контексті російсько-української війни. Водночас донедавна розвиток системи надання цих послуг розглядався переважно представниками економічної науки та галузі публічного управління. Метою статті є аналіз основних напрямів взаємозв’язку сфери житлово-комунальних послуг та формування політичних відносин в українському суспільстві. Проведене дослідження свідчить, що взаємодія цих сфер має характер не лише policy, а й politics. Система надання житлово-комунальних послуг є майданчиком взаємодії інтересів різних соціальних груп, які актуалізуються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій. Характер політики та ситуації у цій сфері залежить від того, чи усвідомлюються житлово-комунальні послуги лише як ринковий товар або також як суспільні блага, а відтак на них поширюється, зокрема, принцип соціальної справедливості. Проаналізовано формування нормативно-правових та організаційних засад політики у сфері надання житлово-комунальних послуг на державному, регіональному та муніципальному рівнях. Це формування відбувалось в процесі становлення державної незалежності, переходу від неоліберальних до інституційних реформ на зламі ХХ-ХХІ ст. Також вагому роль відіграють розвиток галузевих політик – антимонопольної, енергоефективності тощо. Значно прискорили реформи Революція Гідності та російсько-українська війна. Також розвиток системи надання житлово-комунальних послуг як чинника суспільно-політичних відносин залежить від міжнародних відносин України. Активним суб’єктом цього розвитку в останні роки стала світова спільнота, міжнародні організації.

СУБСТАНТИВНА РОЛЬ НАРАТИВІВ У ПОЛІТИЧНИХ ДИСКУРСАХ: КОМУНІКАТИВНІ ПЕРЕВАГИ

2026-06-12T17:53:33+03:00

Наратив російсько-української війни в різних трактуваннях присутній в національних та геополітичному дискурсах з відповідною оптикою та конотацією щодо воюючої України. Актуалізована нині тенденція геополітизації міжнародних відносин в поліцентричному світі важливим джерелом сили визначає національні версії власної історії та їх перемогу у публічному дискурсі.

В дискурсах про Україну, що змінює світ, про діалогічність можливостей і трансформацій повоєнного розвитку все більше уваги різними політичними акторами приділяється комунікативним перевагам наративів. В статті дається визначення політичного наративу. В загальному вигляді авторська позиція зводиться до розуміння під наративом історій, що використовуються політичними акторами для переконання інших у належній підтримці.

Грунтовно аналізуються «сильні» сторони наративу як пізнавального конструкту. Ключового значення в якості символічного оформлення політичних цілей і цінностей наративам надає апеляція до ментальних особливостей людей, повсякденного рівня їх культурних орієнтирів та ідентитетів. Мовленеві оповідальні конструкції наративів містять значні переваги в інтерпретації та культурному розкодуванні суспільством смислів політичних посилів в порівнянні з ідеологічно визначеними й доктринально закріпленими в державних рішеннях цілями і цінностями.

В статті на емпірично верифікованому матеріалі показано, що ідеологічні декларації та настанови, стверджуючи беззаперечні значення та наполягаючи на обов’язковій каузальності того, що відбувається, пропонують громадянам не смисли, а заздалегідь сформовану істину. Навіть на фоні активної державної пропаганди та агітації це підвищує рівень відчуженості у взаємовідносинах суспільства і держави. Констатується політична периферизація ідеологій.

Висвітлено новий функціонально-рольовий профіль наративів, пов’язаний з їх перетворенням із допоміжного інструменту в самостійний та впливовий спосіб означування політичних явищ. Протестно-перформативні практики «картонкового майдану» розкрили наративну спроможність щодо формування солідаризації громадян у певних співтовариствах з політично окресленими цілями. Крім того, були сформовані іміджеві конструкції щодо інститутів та провідних акторів, внаслідок чого відбувся перехід від концептуального до знакового символізму наративів з інкорпорацією емоційних реакцій та вражень.

Окремий ракурс аналізу теми відрізняє наративний обіг у внутріелітарному середовищі на фоні так званого «міндічгейту».

РЕФОРМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВИХ РИЗИКІВ: УПРАВЛІННЯ ГРОМАДАМИ ПРИ РЕЛОКАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ, РУЙНУВАННЯХ, ДЕФІЦИТІ РЕСУРСІВ

2026-06-13T17:33:28+03:00

Повномасштабна збройна агресія проти України радикально змінила умови функціонування місцевого самоврядування: децентралізація з проєкту інституційної модернізації перетворилася на випробування стійкості, безперервності послуг і правової визначеності в громаді.

Стаття досліджує реформу місцевого самоврядування в середовищі безпекових ризиків, коли громади змушені одночасно управляти релокацією населення та внутрішнім переміщенням, реагувати на руйнування критичної й соціальної інфраструктури, діяти за умов дефіциту фінансів, кадрів і енергоресурсів. Доведено, що у воєнний час інститут місцевого самоврядування проявляє подвійну природу: він реалізує публічно-владні повноваження у сфері життєзабезпечення та безпеки, але водночас входить у приватно-правові відносини, пов’язані з управлінням комунальним майном, договірними механізмами відновлення, компенсаціями, житловими рішеннями для ВПО, обробкою персональних даних.

На підставі аналізу чинного законодавства України, узагальнення судових підходів щодо природи спорів з участю органів місцевого самоврядування та сучасних доктринальних джерел обґрунтовано концепцію «безпеково-адаптивної децентралізації» як моделі, що поєднує оперативність кризового управління з процесуальними гарантіями прав людини. Окремо виявлено проблеми нормативної фрагментарності у регулюванні відновлення територій та планувальних документів громад, на що вказує науковий аналіз правового забезпечення відбудови [1, с. 73-75].

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики: уточнення розмежування повноважень громад та військових адміністрацій, усунення колізій планів і програм відновлення, запровадження мінімальних процедурних стандартів для рішень, що обмежують приватні права, стандартизація партнерських і договірних інструментів відбудови, а також підзвітність цифрових рішень у сфері обліку і соціальної підтримки.

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ПОЛІТИКОЮ ДЛЯ ВПО ТА ВЕТЕРАНІВ: МІЖВІДОМЧА КООРДИНАЦІЯ, «ЄДИНЕ ВІКНО», ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМ ПІДТРИМКИ

2026-06-13T17:43:14+03:00

Здійснено комплексний аналіз управління соціальною політикою щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та ветеранів війни в Україні з акцентом на інституційній якості міжвідомчої координації, сервісній архітектурі «єдиного вікна» та сучасних підходах до оцінювання ефективності програм підтримки. Доведено, що вказана сфера формує особливий правовий інститут дуальної природи: у публічно‑правовому вимірі він проявляється як система адміністративних процедур, владних рішень про статус, бюджетних програм, контрольних механізмів і гарантій оскарження; у приватно‑правовому вимірі – як сукупність договірних моделей надання соціальних послуг, партнерств із бізнесом і громадянським суспільством, а також трудових та підприємницьких траєкторій реінтеграції. На підставі аналізу законодавства України та практики Верховного Суду у спорах ВПО щодо соціальних виплат і пенсійного забезпечення обґрунтовано, що управлінська «ефективність» має оцінюватися не лише за фінансовим виконанням програм, а й за стандартами правової визначеності, пропорційності, мотивованості адміністративних рішень і реальної можливості відновлення порушених прав. Показано, що розвиток «єдиного вікна» у ЦНАПах та цифрових сервісів є ключовим інструментом зменшення трансакційних витрат отримувачів та підвищення керованості політики, проте його результативність залежить від інтероперабельності реєстрів, процесного управління (case management) і узгоджених показників якості між органами влади та надавачами послуг. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики, придатні для практичного застосування у повоєнній відбудові.

РОЛЬ ІННОВАЦІЙНОСТІ В РОЗРОБЦІ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ КОНЦЕПЦІЙ

2026-06-13T19:28:32+03:00

Досліджено загальнонаціональні та соціально-філософські фактори у детермінації філософських рефлексій в моделях цивілізаційного розвитку сьогодення. В статті наголошується на наявності, на сьогодні, існуючої спадковості соціального життя та аспектах, позначених необхідністю оновлення факторів змін у суспільстві, в процесах людської життєдіяльності. Особлива увага приділяється наявності сталості існуючих наукових знань, як важливого фактору вироблення наукової парадигми, розвитку сучасної філософії науки. Проаналізовано об’єктивні причини, які зумовлені перешкодами, виникаючими на шляху взаємодії, пов’язаної з нерівномірністю економічного розвитку та потребами людини, загальносоціальними факторами в умовах прискореної глобалізації. В дослідженні актуалізується питання якісного переосмислення сучасних філософських підходів до розробки наукових концепцій з урахуванням ролі інноваційних факторів, різнобарвних культурних форм, їх органічної взаємодії з вже існуючими інтенціями соціального життя, пошуками власної ідентичності. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, щодо нагальних потреб вдосконалення існуючої реальності, шляхом інноваційних перетворень, закономірностей їх наукового пізнання сучасними дослідниками та втілення результатів у теорію і практику виробничої діяльності сьогодення.